ковпак

КОВПА́К, а́, ч.

1. Головний убір перев. конусоподібної форми.

От тепер я козак, що на мені червоний ковпак (з народної пісні);

То була гарна дівчина, одіта в полотняну, шовковими нитками переткану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на голові (І. Франко);

Кухар в білому ковпаку різав на машинці свіжу телятину (Григорій Тютюнник);

– Блазнем будеш у мене. За твої заслуги блазенським ковпаком винагороджу (Р. Іваничук);

Сухе лице під чорним прокурорським ковпаком (Ю. Бедзик);

Доктор розгублено зіжмакує свій нічний ковпак і тре ним потилицю (С. Андрухович);

// Фетрова заготівка для капелюхів.

Щоб пофарбувати ковпаки, з яких виготовляють капелюхи, треба натягнути їх на сітчасті головки фарбувальних апаратів (з навч. літ.);

// Предмет, що формою нагадує такий головний убір.

– Треба зняти отого зеленого ковпака, а то се він надає такого сумного вигляду усім .. І куценький в золотих окулярах чоловічок підбіг і разом зняв абажура (Дніпрова Чайка);

Он – наче келехи на дорогий шампан, Гриби, що лійками їх звуть серед селян; Високі ковпаки – як кубків дно кругляве (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

2. Накривка, накриття перев. круглої або конусоподібної форми над чимось.

На багатьох дотах вони встановили броньовані ковпаки (В. Кучер);

Ковпаки є на більшості АЕС світу (з наук. літ.);

// Накривка на колеса автомобіля, признач. для їх захисту, а також застосовувана як декоративний елемент.

Двоє неповнолітніх уночі у дворі будинку намагалися здійснити крадіжку ковпаків з коліс автомобіля (з газ.).

3. Їстівний гриб родини кортинарієвих, поширений на Поліссі і в Прикарпатті.

Ковпак росте у хвойних лісах; його збирають у серпні-жовтні, використовують свіжим, про запас сушать (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Фрігі́йський ковпа́к <�Фрігі́йська ша́пка> – високий заокруглений головний убір, що походить з давньої Фрігії, перев. червоного кольору з вузьким загнутим наперед верхом.

А гості нові ще заходять у дім, – Недавно прибулий корсар із Мореї, У шапці фрігійській на чубі рудім (М. Бажан);

Фрігійський ковпак носили звільнені раби в стародавніх Греції й Римі і як символ свободи – французькі патріоти під час буржуазної революції XVIII ст. (з наук.-попул. літ.).

◇ (2) Під ковпако́м кого, чиїм – під постійним наглядом, перев. через певні необережні або підозрілі дії.

Шанкар з Ортеґою з'ясували імена всіх учасників підпілля, яких він знав і які, відповідно, перебували “під ковпаком” у Чужих (О. Авраменко, В. Авраменко);

(3) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] під [скляни́м] ковпако́м, зі сл. жити, рости́ і т. ін. – відірвано, ізольовано від реального життя; безтурботно.

– Що ви можете знати про це, коли все життя прожили наче під скляним ковпаком? (Ірина Вільде);

Випещений Панчішка, здається, ріс під ковпаком. На нього весь час дмухали у районі Печерська і знімали тополиний пух на Володимирській гірці (О. Чорногуз).