коворот
КО́ВОРОТ¹, а, ч., заст.
Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин.
З поля череда вертає, і десь у ковороті затихає пастухова сопілка (В. Кучер).
КО́ВОРОТ², а, ч., діал.
Коловорот (див. ко́ло́ворот¹).
Біля колодязя – коворот з ланцюгом (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коворот — ко́ворот 1 іменник чоловічого роду ворота арх. ко́ворот 2 іменник чоловічого роду коловорот діал. Орфографічний словник української мови
- коворот — I -а, ч., заст. Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин. II -а, ч., діал. Коловорот (див. коловорот II). Великий тлумачний словник сучасної мови
- коворот — ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Словник синонімів української мови
- коворот — Ко́ворот, -ту; -роти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коворот — КО́ВОРОТ¹, а, ч., заст. Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин. З поля череда вертав, і десь у повороті затихає пастухова сопілка (Кучер, Зол. руки, 1948, 105). КО́ВОРОТ², а, ч., діал. Коловорот ( див. коловорот²). Словник української мови в 11 томах
- коворот — Ко́ворот, -ту м. 1) Коловоротъ. Язик як на ковороті гуляє. Ном. № 12972. 2) Ворота, которыми запираются выходным улицы изъ села для охраненія полей отъ домашнихъ животныхъ. КС. 1893. V. 275. Рудч. Ск. ІІ. 171. Словник української мови Грінченка