короб

(нім.)

Середня частина дерев'яних різьблених вівтарів, які робилися в Південній Німеччині на поч. XVI ст. у вигляді К., де розміщались вирізані з дерева і пофарбовані фігури. У святкові дні розкривались і розписні бокові стулки.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

короб — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
короб — див. кошик Словник синонімів Вусика
короб — Короб, -ба м. Родъ корзины, ящика изъ дуба или прутьевъ. Коробом Сонце, спіном дощ. Ном. № 571. Словник української мови Грінченка
короб — -а, ч. 1》 Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. 2》 Верхня частина воза, саней з боковими стінками й сидінням. 3》 розм. Те саме, що жолоб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
короб — Кошик; (з лубу) козуб, (великий) кіш. Словник синонімів Караванського
короб — ко́роб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
короб — КО́РОБ, а, ч. 1. Виріб із лубу, бересту, лози і т. ін. для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. Назвався грибом – лізь у короб (Номис); Я обережно поскладала тістечка до великих коробів (С. Андрухович); * Образно. Словник української мови у 20 томах
короб — КО́РОБ, а, ч. 1. Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. Назвався грибом — лізь у короб (Номис, 1864, № 7076); Сіяч ходив по ниві, брав рукою зерно з мішка або з короба... Словник української мови в 11 томах