короб

ко́роб

-а, ч.

1》 Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб.

2》 Верхня частина воза, саней з боковими стінками й сидінням.

3》 розм. Те саме, що жолоб 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. короб — ко́роб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. короб — Кошик; (з лубу) козуб, (великий) кіш. Словник синонімів Караванського
  3. короб — див. кошик Словник синонімів Вусика
  4. короб — КО́РОБ, а, ч. 1. Виріб із лубу, бересту, лози і т. ін. для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. Назвався грибом – лізь у короб (Номис); Я обережно поскладала тістечка до великих коробів (С. Андрухович); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. короб — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
  6. короб — КО́РОБ, а, ч. 1. Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. Назвався грибом — лізь у короб (Номис, 1864, № 7076); Сіяч ходив по ниві, брав рукою зерно з мішка або з короба... Словник української мови в 11 томах
  7. короб — (нім.) Середня частина дерев'яних різьблених вівтарів, які робилися в Південній Німеччині на поч. XVI ст. у вигляді К., де розміщались вирізані з дерева і пофарбовані фігури. У святкові дні розкривались і розписні бокові стулки. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. короб — Короб, -ба м. Родъ корзины, ящика изъ дуба или прутьевъ. Коробом Сонце, спіном дощ. Ном. № 571. Словник української мови Грінченка