короб
ко́роб
-а, ч.
1》 Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб.
2》 Верхня частина воза, саней з боковими стінками й сидінням.
3》 розм. Те саме, що жолоб 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- короб — ко́роб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- короб — Кошик; (з лубу) козуб, (великий) кіш. Словник синонімів Караванського
- короб — див. кошик Словник синонімів Вусика
- короб — КО́РОБ, а, ч. 1. Виріб із лубу, бересту, лози і т. ін. для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. Назвався грибом – лізь у короб (Номис); Я обережно поскладала тістечка до великих коробів (С. Андрухович); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- короб — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
- короб — КО́РОБ, а, ч. 1. Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. Назвався грибом — лізь у короб (Номис, 1864, № 7076); Сіяч ходив по ниві, брав рукою зерно з мішка або з короба... Словник української мови в 11 томах
- короб — (нім.) Середня частина дерев'яних різьблених вівтарів, які робилися в Південній Німеччині на поч. XVI ст. у вигляді К., де розміщались вирізані з дерева і пофарбовані фігури. У святкові дні розкривались і розписні бокові стулки. Архітектура і монументальне мистецтво
- короб — Короб, -ба м. Родъ корзины, ящика изъ дуба или прутьевъ. Коробом Сонце, спіном дощ. Ном. № 571. Словник української мови Грінченка