кімната

(польс. < лат. — приміщення з піччю)

1. Окремий просторовий осередок для житла в квартирі, палаці.

2. Приміщення спеціального призначення у громадській споруді (наприклад, К. відпочинку).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кімната — Покій, горниця, (парадна) світлиця; (шикарна) палата, хоромина, мн. хороми; (для гостей) вітальня, сальон, сов. салон; (на обід) їдальня; (на сон) спальня, опочивальня; (на працю) кабінет, робітня; (під дахом) мансарда, г. піддашшя; (на судні) каюта; (у тюрмі) КАМЕРА, келія. Словник синонімів Караванського
  2. кімната — КІМНА́ТА (окреме приміщення перев. для проживання в квартирі, будинку), ХА́ТА розм.; ПОКІ́Й, ПАЛА́ТА заст. (перев. розкішне, багате приміщення); КІМНАТИ́НА (КІМНАТЧИ́НА) розм. (невелике приміщення); СВІТЛИ́ЦЯ, ГО́РНИЦЯ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  3. кімната — кімна́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. кімната — (приміщення в будинку а. квартирі) (головна) світлиця, горниця, (для гостей) вітальня, (для спання) спальня. Словник синонімів Полюги
  5. кімната — Покій, покійчик, світлиця, світличка, див. горниця, світелка Словник чужослів Павло Штепа
  6. кімната — Горниця, горничка, кімнатина, кімнатинка, кімнатка, кімнаточка, кімнатчина, покій, покоїк, покоїчок, світелка, світлиця, світличка Словник синонімів Вусика
  7. кімната — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. кімната — -и, ж. 1》 Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. 2》 з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. кімната — КІМНА́ТА, и, ж. 1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; покій (у 1 знач.). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  10. кімната — КІМНА́ТА, и, ж. 1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насажу [насаджу] (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. кімната — Кімна́та, -ти; -на́ти, -на́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)