кімната
КІМНА́ТА, и, ж.
1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; покій (у 1 знач.).
До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка);
Спить спокійно у другій кімнаті кароокий, смуглявий синок (В. Сосюра);
Його пропустили в кімнату директора, який зразу спитав: – Чи ти добрий конюх? (В. Барка);
Я знімав невеличку кімнату недалеко від Академії (Д. Білий).
2. з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі і т. ін.
Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (С. Васильченко);
У корпусів Інституту теоретичної кібернетики характерна особливість: на кожному із семи поверхів є по дві-три семінарських кімнати площею сімдесят квадратних метрів (з наук.-попул. літ.);
Як правило, навчальна кімната має прямокутну форму з розташуванням вікон уздовж однієї довгої стіни (з навч. літ.).
(1) Кімна́та відпочи́нку (спочи́нку) – кімната на підприємстві, в установі і т. ін., у якій відпочивають.
Після роботи і обіду Жанна часто залишалася в кімнаті спочинку (В. Собко);
Ліда зайшла до кімнати відпочинку клініки, де лікарі нашвидкуруч випивали каву (Люко Дашвар);
(2) Кімна́та ма́тері й дити́ни – приміщення в будинку вокзалу, автостанції і т. ін. для відпочинку транзитних пасажирів – матерів із дітьми.
На залізничному вокзалі працює кімната матері й дитини. Тут можна і відпочити, і перевдягнутися, і нагодувати дитину (з газ.);
Ми́ти / поми́ти ха́ту (кімна́ту, каза́рму і т. ін.) див. ми́ти;
(3) Пере́дня кімна́та – те саме, що передпо́кій 1.
Через передню кімнату випадково саме пробігла Марина (О. Ільченко);
У невеличкій передній кімнаті він отримав з рук мовчазного ченця-служника свічку, вніс, як годилося, пожертву і ще на кілька секунд затримався, очікуючи благословення (О. Авраменко).
Значення в інших словниках
- кімната — (приміщення в будинку а. квартирі) (головна) світлиця, горниця, (для гостей) вітальня, (для спання) спальня. Словник синонімів Полюги
- кімната — кімна́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кімната — Покій, горниця, (парадна) світлиця; (шикарна) палата, хоромина, мн. хороми; (для гостей) вітальня, сальон, сов. салон; (на обід) їдальня; (на сон) спальня, опочивальня; (на працю) кабінет, робітня; (під дахом) мансарда, г. піддашшя; (на судні) каюта; (у тюрмі) КАМЕРА, келія. Словник синонімів Караванського
- кімната — Горниця, горничка, кімнатина, кімнатинка, кімнатка, кімнаточка, кімнатчина, покій, покоїк, покоїчок, світелка, світлиця, світличка Словник синонімів Вусика
- кімната — -и, ж. 1》 Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. 2》 з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кімната — Покій, покійчик, світлиця, світличка, див. горниця, світелка Словник чужослів Павло Штепа
- кімната — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- кімната — КІМНА́ТА (окреме приміщення перев. для проживання в квартирі, будинку), ХА́ТА розм.; ПОКІ́Й, ПАЛА́ТА заст. (перев. розкішне, багате приміщення); КІМНАТИ́НА (КІМНАТЧИ́НА) розм. (невелике приміщення); СВІТЛИ́ЦЯ, ГО́РНИЦЯ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- кімната — Кімна́та, -ти; -на́ти, -на́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кімната — КІМНА́ТА, и, ж. 1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насажу [насаджу] (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- кімната — (польс. < лат. — приміщення з піччю) 1. Окремий просторовий осередок для житла в квартирі, палаці. 2. Приміщення спеціального призначення у громадській споруді (наприклад, К. відпочинку). Архітектура і монументальне мистецтво