кімнатина
КІМНАТИ́НА, и, ж., розм.
Невелика кімната (у 1 знач.).
Тетяна Панасівна походжала, роблячи кілька кроків з кутка в куток, ніби давно вже обжила цю мініатюрну кімнатину (О. Копиленко);
У прибудованій до хати кімнатині .. обидва рази розкошував з Андрієм, Маринкою та Іриною Михайлівною Дмитро Іванович (Ю. Мушкетик);
У невеликій кімнатині стояв стіл, дві лави, а стіни були завішані шкурами диких звірів (Г. Пагутяк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me