1. Архітектура і монументальне мистецтво

лопатка

(ст.слов.)

Вертикальний і плоский виступ на стіні, який не має капітелі і бази (порівн. лізена, пілястра). Л. характерна для романського і давньоруського зодчества, де поділяла поле стіни на окремі прясла і переважно відповідала внутрішньому розплануванню, одночасно виконуючи функції контрфорса. Крім звичних мають місце:

~ висяча — розміщена на тлі стіни, без нижньої підпори у вигляді цоколя, кронштейна чи тяги. Внаслідок створюється враження, що форма вільно "висить".

~ огинаюча — виступаючий з мурування кутовий обсяг у вигляді двох з'єднаних лопаток на сусідніх гранях.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопатка — лопа́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири лопа́тки Орфографічний словник української мови
  2. лопатка — див. копистка Словник синонімів Вусика
  3. лопатка — [лопатка] -ткие, д. і м. -ац':і, мн. -аткие/ -атки, -аток дв'і лопаткие Орфоепічний словник української мови
  4. лопатка — -и, ж. 1》 Зменш. до лопата; маленька лопата. 2》 Те саме, що лопать 2). 3》 Парна кістка трикутної форми в складі плечового пояса хребетних тварин і людини. || Частина тулуба в межах розташування цієї кістки. || Передня плечова частина м'ясної туші; плічко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лопатка — ЛОПА́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до лопа́та; маленька лопата. І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирав вугля з дощаної скрині (І. Франко); Що в портфелі? .. У портфелі саперна військова лопатка (В. Словник української мови у 20 томах
  6. лопатка — Пласка кістка, що входить до складу плечового пояса хребетних; у ссавців трикутна, широка, сполучається суглобом з плечовою кісткою та ключицею. Універсальний словник-енциклопедія
  7. лопатка — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  8. лопатка — ЛО́ПАТЬ (плоска гребна частина весел, суднових коліс, повітряних гвинтів і т. ін.), ЛО́ПАТЕНЬ, ЛОПА́ТКА, ПЛИ́ЦЯ (гребного колеса). Невже він не побачить, як Дніпро падатиме на лопаті турбін, як пороги пірнуть під воду?.. (М. Словник синонімів української мови
  9. лопатка — ЛОПА́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до лопа́та; маленька лопата. І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирав вугля з дощаної скрині (Фр., IV, 1950, 187); Діти у сквері орудували іграшковими лопатками, прощаючись з останнім снігом (Руд. Словник української мови в 11 томах
  10. лопатка — Лопатка, -ки ж. 1) ум. отъ лопата. 2) Въ колесѣ водяной мельницы каждая изъ расположенныхъ по окружности его дощечекъ, на которыя падаетъ вода. Черниг. у. 3) Часть валька, которой колотятъ бѣлье. Шух. І. 154. 4) Лопатка, плечевая кость. Словник української мови Грінченка