лопатка

(аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре (дере)! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

на всі лопа́тки, зі сл. бі́гти, мча́ти і под., жарт. Дуже швидко. — Питання є? — Нема! — Тоді шуруй додому — на всі лопатки! (В. Москалець).

поба́чити (помі́тити, постерегти́ і т. ін.) лопа́тки́ в горо́сі. Зазнати прикрощів, виявити, відчути щось неприємне, прикре, звичайно приховуване. Ага, побачила лопатки в горосі (Укр.. присл..); Слава рознеслася по всьому повіту .. Секретар постеріг лопатки в горосі. Він тілько шморгонув носом і нічого нікому не сказав (Панас Мирний).

покла́сти на (оби́дві) лопа́тки кого. Перемогти в дискусії, полеміці, суперечці кого-небудь. Після натяку Башкуєва він просто не знав, що говорити, почуваючи, що його поклали на обидві лопатки (С. Добровольський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопатка — лопа́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири лопа́тки Орфографічний словник української мови
  2. лопатка — див. копистка Словник синонімів Вусика
  3. лопатка — [лопатка] -ткие, д. і м. -ац':і, мн. -аткие/ -атки, -аток дв'і лопаткие Орфоепічний словник української мови
  4. лопатка — -и, ж. 1》 Зменш. до лопата; маленька лопата. 2》 Те саме, що лопать 2). 3》 Парна кістка трикутної форми в складі плечового пояса хребетних тварин і людини. || Частина тулуба в межах розташування цієї кістки. || Передня плечова частина м'ясної туші; плічко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лопатка — ЛОПА́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до лопа́та; маленька лопата. І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирав вугля з дощаної скрині (І. Франко); Що в портфелі? .. У портфелі саперна військова лопатка (В. Словник української мови у 20 томах
  6. лопатка — Пласка кістка, що входить до складу плечового пояса хребетних; у ссавців трикутна, широка, сполучається суглобом з плечовою кісткою та ключицею. Універсальний словник-енциклопедія
  7. лопатка — ЛО́ПАТЬ (плоска гребна частина весел, суднових коліс, повітряних гвинтів і т. ін.), ЛО́ПАТЕНЬ, ЛОПА́ТКА, ПЛИ́ЦЯ (гребного колеса). Невже він не побачить, як Дніпро падатиме на лопаті турбін, як пороги пірнуть під воду?.. (М. Словник синонімів української мови
  8. лопатка — ЛОПА́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до лопа́та; маленька лопата. І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирав вугля з дощаної скрині (Фр., IV, 1950, 187); Діти у сквері орудували іграшковими лопатками, прощаючись з останнім снігом (Руд. Словник української мови в 11 томах
  9. лопатка — (ст.слов.) Вертикальний і плоский виступ на стіні, який не має капітелі і бази (порівн. лізена, пілястра). Л. характерна для романського і давньоруського зодчества... Архітектура і монументальне мистецтво
  10. лопатка — Лопатка, -ки ж. 1) ум. отъ лопата. 2) Въ колесѣ водяной мельницы каждая изъ расположенныхъ по окружности его дощечекъ, на которыя падаетъ вода. Черниг. у. 3) Часть валька, которой колотятъ бѣлье. Шух. І. 154. 4) Лопатка, плечевая кость. Словник української мови Грінченка