маса

(лат. < грец. — тісто, брила)

Кількість речовини, з якої складається тіло, або добуток об'єму на щільність. В мистецтві поняття маси розглядається на базі асоціативного сприйняття:

1. В образотворчому мистецтві є однією з категорій формоутворення. Визначає монолітне з'єднання частин, зорову цілісність рівноцінних форм. Оперування маси притаманне стародавнім культурам Єгипту, Дворіччя і Месопотамії, Індії, Центральної і Південної Америки, тоді як в античності почало переважати їх зорове розчленування. У подальшому застосування принципів формоскладення (пластичності) і формовирахування (конструктивності) дозволило художньо перетворювати зображальний простір, наділяючи його відповідно трактованими масами, досягаючи в одних випадках їхньої монолітності, в інших — розчленованості.

2. В архітектурі маса це — обсяг заповнений матеріалом. Щільність останнього визначає ваговитість (вагу), яка поряд з обсягом складає основну особливість маси. Її відмінності також зумовлюються:

а) фізичними розмірами;

б) розподілом по трьом координатам, внаслідок чого максимальними виявляються ті, де координати мають рівну величину (куб, куля тощо), а мінімальними — форми, що наближаються до лінійності чи площинності;

в) характером простору, що обіймає тіло;

г) особливостями обробки поверхні, її фактурою, кольором.

Протягом тисячолітнього розвитку сформувались наступні різновиди архітектурної маси, яким притаманні певні риси:

~ абстрагована — геометрично спустошена у вигляді гладеньких поверхонь, обмежених відверненими лініями. Характерна для багатьох стильових напрямків і течій XX ст.

~ аналітична — характерна розчленуваннями, виконаними залежно від дії реальних конструктивних сил (підтримки, спирання, розтягу, навантаження, розпору, тощо) або відповідного їх зображення.

~ дематеріалізована — така, де відсутня ваговитість через численні орнаментальні мотиви на площині, облицювання такими матеріалами, які свідчать про відсутність ваги, розмірів тощо. Характерна для багатьох пам'яток мусульманського зодчества.

~ ілюзорна (ілюзійна) — змінює уявлення про фізичні функції і призначення форми. Внаслідок насичення скульптурою або живописом, пластичним розчленуванням може створюватися враження розчинення маси у навколишньому середовищі, а також параметрів не лише стіни, а й того простору, який вона обмежує.

~ косна — відсутність вражень органічного зростання або розчленування на несучі й несомі. Їй притаманні інертність, покій.

~ органічна — уподібнена живому організму, рослині. Характерні зростання безпосередньо із землі, відсутність геометричних узагальнень і насамперед членувань, які б свідчили про фізичну роботу конструкцій. Похідне поняття — масив, що означає зорову обважнену масу з неясними членуваннями, реальну або ілюзорну ваговитість.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маса — ма́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. маса — (тіла) об'єм, обсяг; ФІЗ. кількість речовини; (як гора) моноліт, махиня; (чогось) безліч, море, хмара, навал; мн. МАСИ, широкий загал <�кола>, кн. сонми. Словник синонімів Караванського
  3. маса — -и, ж. 1》 Кількість речовини в об'ємі якого-небудь предмета; сама речовина, матерія, з якої складається предмет. Грошова маса — уся сукупність випущених в обіг грошей – паперових і монет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маса — Загал, юрба, гурт, гурма, гаймін Словник чужослів Павло Штепа
  5. маса — МА́СА, и, ж. 1. Кількість, об'єм речовини якого-небудь предмета; сама речовина, матерія, з якої складається предмет. – Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкім просторі, рядом, плече з плечем, і вся маса морського повітря... Словник української мови у 20 томах
  6. маса — ма́са кул. крем (ср, ст): До ріжних тортів, то я роблю ріжні маси: сметанкову, чоколядову, кавову, чи ще якусь, а часом, то попросту перемащую пляцки якоюсь доброю мармолядою (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. маса — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. МАСА — • "МАСА" - укр. вид-во. Діяло 1927 — 30 в Києві. Випускало худож. л-ру. Вийшли збірки оповідань "Політика" Г. Косинки, "Без хліба" Я. Качури, поезій "Віхоли" Г. Косяченка, "Рання осінь", Є. Плужника, "Обрії"... Українська літературна енциклопедія
  9. маса — ма́са (лат. massa – шматок, брила, від грец. μάζα – тісто) 1. Міра матерії; міра інерції тіл та їхньої гравітаційної взаємодії. 2. Кількість речовини даного тіла. 3. Безформна речовина. 4. Рідка або напіврідка суміш (М. рідкого скла... Словник іншомовних слів Мельничука
  10. маса — Міра інерційних та гравітаційних властивостей тіл; при малих швидкостях тіл (у порівнянні з швидкістю світла — бл. 300 000 км/с) їх м. є постійною, при вел. Універсальний словник-енциклопедія
  11. маса — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
  12. маса — Ма́са, -си, -сі; ма́си, мас Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. маса — МА́СА, и, ж. 1. Кількість, об’єм речовини якого-небудь предмета; сама речовина, матерія, з якої складається предмет. — Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкім просторі, рядом, плече з плечем, і вся маса морського повітря... Словник української мови в 11 томах
  14. маса — рос. масса кількість товару (товарна маса), грошей (грошова маса). Eкономічна енциклопедія