матиця

(укр.)

1. Головна балка дерев'яної стелі, що несе навантаження (порівн. сволок).

2. Залізний стрижень для підвішування великих дзвонів біля християнських храмів. Тому велика лита петля вгорі самого дзвону отримала назву маточник, а якщо робили додаткові петлі з боків, то їх називали вухами дзвону.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. матиця — Ма́тиця, -ці, -ці (просвіта) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. матиця — ма́тиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. матиця — МА́ТИЦЯ, і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно— й західнослов’янських країнах XIX — початку XX ст. Словник української мови в 11 томах
  4. матиця — МА́ТИЦЯ, і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно- й західнослов'янських країнах XIX – початку XX ст. Сей “Словарь”, у якім пояснено більш мільйона слів, досі не виданий, але не страчена надія... Словник української мови у 20 томах
  5. матиця — I -і, ж. 1》 анат. Матка, вульва. 2》 зах. Дика свиня. 3》 Бджолина матка. 4》 тех. Втулка у млиновому колесі. II -і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно- й західнослов'янських країнах 19 – початку 20 ст. у складі Австро-Угорської монархії. Галицько-руська матиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. матиця — Матиця, -ці ж. 1) Матка, Uterus. 2) Дикая свинья. Вх. Пч. II. 7. 3) Пчела-матка. Вх. Уг. 251. 4) Claviceps purpurea (Sclerotium). Вх. Лем. 434. 5) Втулка въ мельничномъ колесѣ. Словник української мови Грінченка