1. Словник української мови у 20 томах

матиця

МА́ТИЦЯ, і, ж.

Громадське культурно-освітнє товариство в південно- й західнослов'янських країнах XIX – початку XX ст.

Сей “Словарь”, у якім пояснено більш мільйона слів, досі не виданий, але не страчена надія, що Галицько-руська матиця ще обдарує ним людськість (І. Франко);

для розвою письменства було засноване просвітнє товариство, на взір чеської “Матиці” (М. Грушевський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. матиця — ма́тиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. матиця — I -і, ж. 1》 анат. Матка, вульва. 2》 зах. Дика свиня. 3》 Бджолина матка. 4》 тех. Втулка у млиновому колесі. II -і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно- й західнослов'янських країнах 19 – початку 20 ст. у складі Австро-Угорської монархії. Галицько-руська матиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. матиця — Ма́тиця, -ці, -ці (просвіта) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. матиця — МА́ТИЦЯ, і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно— й західнослов’янських країнах XIX — початку XX ст. Словник української мови в 11 томах
  5. матиця — (укр.) 1. Головна балка дерев'яної стелі, що несе навантаження (порівн. сволок). 2. Залізний стрижень для підвішування великих дзвонів біля християнських храмів. Тому велика лита петля вгорі самого дзвону отримала назву маточник, а якщо робили додаткові петлі з боків, то їх називали вухами дзвону. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. матиця — Матиця, -ці ж. 1) Матка, Uterus. 2) Дикая свинья. Вх. Пч. II. 7. 3) Пчела-матка. Вх. Уг. 251. 4) Claviceps purpurea (Sclerotium). Вх. Лем. 434. 5) Втулка въ мельничномъ колесѣ. Словник української мови Грінченка