матиця
Матиця, -ці
ж.
1) Матка, Uterus.
2) Дикая свинья. Вх. Пч. II. 7.
3) Пчела-матка. Вх. Уг. 251.
4) Claviceps purpurea (Sclerotium). Вх. Лем. 434.
5) Втулка въ мельничномъ колесѣ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- матиця — ма́тиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- матиця — I -і, ж. 1》 анат. Матка, вульва. 2》 зах. Дика свиня. 3》 Бджолина матка. 4》 тех. Втулка у млиновому колесі. II -і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно- й західнослов'янських країнах 19 – початку 20 ст. у складі Австро-Угорської монархії. Галицько-руська матиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- матиця — МА́ТИЦЯ, і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно- й західнослов'янських країнах XIX – початку XX ст. Сей “Словарь”, у якім пояснено більш мільйона слів, досі не виданий, але не страчена надія... Словник української мови у 20 томах
- матиця — Ма́тиця, -ці, -ці (просвіта) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- матиця — МА́ТИЦЯ, і, ж. Громадське культурно-освітнє товариство в південно— й західнослов’янських країнах XIX — початку XX ст. Словник української мови в 11 томах
- матиця — (укр.) 1. Головна балка дерев'яної стелі, що несе навантаження (порівн. сволок). 2. Залізний стрижень для підвішування великих дзвонів біля християнських храмів. Тому велика лита петля вгорі самого дзвону отримала назву маточник, а якщо робили додаткові петлі з боків, то їх називали вухами дзвону. Архітектура і монументальне мистецтво