1. Словник української мови Грінченка

матка

Матка, -ки

ж.

1) = мати. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. Чуб. На те циган матку б'є, щоб його жінка боялась. Ном. № 3906.

2) пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко, спитав о. Хведір у жінки. Левиц. І. 405.

3) Самка, имѣющая дѣтей. Ласкаве телятко дві матки ссе. Ном. № 3302.

4) Пчела — самка, матка. А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. К.

5) = матірна 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. Г. Барв. 147.

6) ум. отъ мата. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. Мир. ХРВ. 126.

7) Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458.

8) — жи́тна = матиця 4. Вх. Лем. 434.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. матка — Пречиста християнське свято богородиці [II] Словник з творів Івана Франка
  2. матка — ма́тка 1 іменник жіночого роду, істота мати діал. ма́тка 2 іменник жіночого роду, істота про тварину ма́тка 3 іменник жіночого роду орган тіла; коноплі; мата Орфографічний словник української мови
  3. матка — див. мати Словник синонімів Вусика
  4. матка — I -и, ж. 1》 Плідна самиця в тварин. || Найбільша, єдина на всю сім'ю бджола, що відкладає яйця. 2》 діал. Мати (див. мати I 1)). 3》 анат. Внутрішній статевий орган жінки та самиці тварини, у якому розвивається зародок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. матка — МА́ТКА¹, и, ж. 1. Плідна самка в тварин. Ласкаве телятко дві матки ссе (Номис); – Ви розумієте, пане міністре, що треба провадити добір жеребців та маток, щоб виробити добру кавалерійську породу для нашої великої рівнини (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. матка — ма́тка мати (ст) ◊ Ма́тка Бо́ска вигук відчаю, розпачу або здивування (м, ср, ст) ◊ під Ма́тков Бо́сков тюрма у Львові, над вхідною брамою якої була встановлена фіґура Матері Божої (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. матка — Без матки рій не держиться. Без доброго провідника громада розпадається. Від одної матки, та не однакові дітки. Одна мати має різних дітей. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. матка — И, ж. 1. Звертання до жінки. Матка, скомпонуй щось поїсти мужикам. 2. Мама. Матка дістала: постійно забороняє мені кудись виходити. Словник сучасного українського сленгу
  9. матка — Жіночий статевий орган у ссавців; має розвинені м'язи, багата кровоносними судинами; під час вагітності у ній розвивається новий організм; слизова оболонка м. бере участь в утворенні плаценти. Універсальний словник-енциклопедія
  10. матка — рі́зати пра́вду (в о́чі (у ві́чі)) кому і без додатка. Говорити про все кому-небудь прямо, відкрито; відверто критикувати кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  11. матка — I. МА́ТИ ім. (жінка стосовно дитини, яку вона народила), МА́ТІРКА розм., МА́ТІР уроч., ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст., ПОРОДЖЕ́ННИЦЯ заст., МА́ТКА діал.; МА́МА, НЕ́НЯ, МА́ТІНКА, НЕ́НЬКА пестл., МА́МКА розм., МА́МОЧКА пестл., МА́МОНЬКА пестл. Словник синонімів української мови
  12. матка — Ма́тка, -тки, -тці; ма́тки́, ма́то́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. матка — МА́ТКА¹, и, ж. 1. Плідна самиця в тварин. Ласкаве телятко дві матки ссе (Номис, 1864, № 3302); — Ви розумієте, пане міністре, що треба провадити добір жеребців та маток, щоб виробити добру кавалерійську породу для нашої великої рівнини (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах