матка

МА́ТКА¹, и, ж.

1. Плідна самиця в тварин.

Ласкаве телятко дві матки ссе (Номис, 1864, № 3302);

— Ви розумієте, пане міністре, що треба провадити добір жеребців та маток, щоб виробити добру кавалерійську породу для нашої великої рівнини (Ю. Янов., II, 1958, 114);

В кошарі роблять індивідуальні клітки для утримання маток з ягнятами в перші дні після окоту (Колг. Укр., 5, 1961, 37);

// Найбільша, єдина на всю сім’ю бджола, що відкладає яйця.

Парубки і діти обступили кругом музик, неначе бджоли обсіли матку (Н.-Лев., II, 1956, 122);

Найбільша в сім’ї бджола з довгим і вузьким черевцем називається маткою (Зоол., 1957, 62).

2. діал. Мати ( див. ма́ти¹1).

[Ївга:] Уже як чужа матка, то гірше ніж чужа хатка… (Мирний, V, 1955, 236).

3. анат. Внутрішній статевий орган жінки та самиці тварини, у якому розвивається зародок.

У дівчаток швидко росте матка, яка в 13 років майже досягає розмірів матки дорослої жінки, а в 16 років вона остаточно оформляється (Шк. гігієна, 1954, 103);

З яйцепроводів запліднене яйце попадає в особливий орган — матку, де розвивається зародок (Зоол., 1957, 140).

4. діал. Жила ( див. жи́ла¹ 3).

Воскова жила, чи матка, як звали її ріпники, оказалася нечувано великою і багатою (Фр., VIII, 1952, 411).

5. діал. Матірка ( див. ма́тірка¹

) — У хаті у них нікого не було.. Пішли маток тягати: опізнились помочити (Барв., Опов.., 1902, 380).

МА́ТКА², и, ж. Зменш. до ма́та.

Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною.. Люди аж перелякалися. Давай матки плести; ну запинати вікна й двері, щоб не перся мороз у хату… (Мирний, II, 1954, 110);

Катря лежить майже весь час сама в хаті. На новій матці, вкрита білим рядном (Л. Янов., І, 1959, 393);

Він мовчки пройшов слідом за Давидом Маркевичем до цеху, старанно витерши перед тим ноги об солом’яну матку, що лежала на порозі (Шовк., Інженери, 1948, 322).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

матка

Значення в інших словниках