оболонка

Просторова конструкція, обмежена двома криволінійними поверхнями.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оболонка — Оболона, г. обслона, т. сорочка, кожух; П. (зовнішність) шати, убрання; (клітини) біол. мембрана; Б. З. шибка; Словник синонімів Караванського
  2. оболонка — ОБОЛО́НКА, и, ж. 1. Те, що покриває або окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. Зверху над деревами стоять в оболонках із срібного туману хрести на дзвіницях та церквах (Вас., Опов., 1947, 33); Дуб.. Словник української мови в 11 томах
  3. оболонка — оболо́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. оболонка — див. кора Словник синонімів Вусика
  5. оболонка — Оболо́на, -ни ж. 1) Кожа, оболочка. Вх. Лем. 441. 2) Оконное стекло. 3) Дверца кареты. ЗОЮР. II. 54. ум. оболонка. МВ. (О. 1862. І. 92). А з оболонками вікно в садочок літом одчинялось. Шевч. Словник української мови Грінченка
  6. оболонка — ОБОЛО́НКА, и, ж. 1. Те, що покриває або окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. Зверху над деревами стоять в оболонках із срібного туману хрести на дзвіницях та церквах (С. Васильченко); Дуб .. Словник української мови у 20 томах
  7. оболонка — I -и, ж. 1》 Те, що покриває чи окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. 2》 анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму. М'яка оболонка мозку. Оболонка віруса — оболонка, яка оточує нуклеїнову кислоту віріону або нуклеокапсид. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. оболонка — ОБОЛО́НКА (те, що покриває щонебудь зовні, з поверхні), ОБСЛО́НА діал., ОБСЛО́НКА діал.; ПЛІВА́, ПЛІ́ВКА, ШКІ́РКА (тонка, ніжна — у тваринному або рослинному організмі). Словник синонімів української мови
  9. оболонка — Оболо́нка, -нки, -нці; -ло́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)