оболонка

ОБОЛО́НКА, и, ж.

1. Те, що покриває або окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні.

Зверху над деревами стоять в оболонках із срібного туману хрести на дзвіницях та церквах (Вас., Опов., 1947, 33);

Дуб.. густо сипнув жолудями — тугими, теплими, під мідною блискучою оболонкою яких дрімала до певного часу велика сила життя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 143);

— Це не просто плями, а гігантські завихрення в газовій оболонці сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 47).

2. анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму.

Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає: шкіра і слизові оболонки рожевіють, охололі кінцівки зігріваються (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 288);

Вчені дізнались, що слизова оболонка, яка вистеляє носову порожнину, має дуже складну будову (Наука.., 3, 1960, 43);

М’яка оболонка мозку.

3. перен. Зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст.

Всяка криза відкидає умовне, зриває зовнішні оболонки, відмітає віджиле.. (Ленін, 30, 1972, 49);

Коли відкинути містичну оболонку поеми, то можна визнати, що образ демона — один із перших у російській літературі образів "зайвої людини" (Рильський, III, 1956, 205);

Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Вільде, Сестри.., 1958, 512).

4. техн. Захисні конструкції, покриття; сорочка.

Каховські будівельники захистили гідротехнічні споруди від атмосферних і механічних руйнувань спеціальними бетонними плитами — оболонками (Наука.., 11, 1956, 6);

Атомний реактор треба було оточити захисною оболонкою з металу і бетону (Рибак, Час.., 1960, 669).

5. діал. Шибка.

А онде.. Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом.. Оболонками старими, Моя мертвець очима Зеленими, позирає На світ, з домовини (Шевч., II, 1953, 24);

Оддалеки блимає огник на селі з двох оболонок — то в одній хаті світиться на досвітках (Вовчок, І, 1955, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оболонка — Оболона, г. обслона, т. сорочка, кожух; П. (зовнішність) шати, убрання; (клітини) біол. мембрана; Б. З. шибка; Словник синонімів Караванського
  2. оболонка — оболо́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. оболонка — Просторова конструкція, обмежена двома криволінійними поверхнями. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. оболонка — див. кора Словник синонімів Вусика
  5. оболонка — Оболо́на, -ни ж. 1) Кожа, оболочка. Вх. Лем. 441. 2) Оконное стекло. 3) Дверца кареты. ЗОЮР. II. 54. ум. оболонка. МВ. (О. 1862. І. 92). А з оболонками вікно в садочок літом одчинялось. Шевч. Словник української мови Грінченка
  6. оболонка — ОБОЛО́НКА, и, ж. 1. Те, що покриває або окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. Зверху над деревами стоять в оболонках із срібного туману хрести на дзвіницях та церквах (С. Васильченко); Дуб .. Словник української мови у 20 томах
  7. оболонка — I -и, ж. 1》 Те, що покриває чи окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. 2》 анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму. М'яка оболонка мозку. Оболонка віруса — оболонка, яка оточує нуклеїнову кислоту віріону або нуклеокапсид. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. оболонка — ОБОЛО́НКА (те, що покриває щонебудь зовні, з поверхні), ОБСЛО́НА діал., ОБСЛО́НКА діал.; ПЛІВА́, ПЛІ́ВКА, ШКІ́РКА (тонка, ніжна — у тваринному або рослинному організмі). Словник синонімів української мови
  9. оболонка — Оболо́нка, -нки, -нці; -ло́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)