1. Словник української мови в 11 томах

оболоння

ОБОЛО́ННЯ, я, с. Те саме, що оболо́нь.

Схоплюсь було, вибіжу з садка, біжу левадами, полем, оболонням — не знать і куди й що: весело стане!.. (Вовчок, VI, 1956, 224);

І горбатий хлопчик.. щоднини.. приносить стокротки, морончики, що ростуть на оболонні біля хати (У. Кравч., Вибр., 1958, 369).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Оболоння — Оболо́ння іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. оболоння — див. низовина Словник синонімів Вусика
  3. оболоння — -я, с. Те саме, що оболонь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оболоння — ОБОЛО́ННЯ, я, с. Те саме, що оболо́нь. Схоплюсь було, вибіжу з садка, біжу левадами, полем, оболонням – не знать і куди й що: весело стане!.. (Марко Вовчок); І горбатий хлопчик .. щоднини .. приносить стокротки, морончики, що ростуть на оболонні біля хати (Уляна Кравченко). Словник української мови у 20 томах
  5. оболоння — ЗАПЛА́ВА (низинна місцевість біля річки, озера, що затоплюється під час весняної повені), ЗАПЛА́В рідше, ЗАПЛА́ВИНА рідше, ПЛА́ВНІ, МОКВА́ діал., МОКЛЯ́К діал., МЛА́КА діал., ЗА́ЙМИЩЕ рідко; ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ рідше, ОБОЛО́ННЯ рідше (заплавні луки). Словник синонімів української мови