парк

Земельна ділянка з природною чи спеціально посадженою рослинністю, алеями, водоймами, з різним устаткуванням. Найдавніші декоративні садові насадження, що відомі з письмових джерел, були створені в храмових комплексах Ментухотепів (2160–2000 рр. до н.е.) і цариці Хатшепсут (1520–1500 рр до н.е.) у Давньому Єгипті на березі Нілу. Рослини насаджували на терасах храмів у грунт або привозили в окремих діжках і розставляли за раніше підготовленим планом. Центром композиції, зазвичай, був басейн прямокутної форми. У Фівах поряд з храмовим садівництвом виникли сади у віллах знаті з розташуванням рослинності за суворим, геометрично правильним плануванням. Відомими є парки Ассирії і Вавилона (VIII–VI ст. до н.е.) з штучними пагорбами і терасами, з рідкісними рослинами, птахами, тваринами, рибою. У Давній Греції (VI–IV ст. до н.е.) парки влаштовувались для спортивних змагань, бесід філософів, для відпочинку та розваг. Римські парки тісно пов'язані з архітектурою — вони прикрашались фонтанами, мармуровими скульптурами, терасами, каскадами, партерами і квітниками. За внутрішньою організацією парки поділяють на регулярні та ландшафтні.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парк — [парк] -ку, м. (ў) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  2. парк — (від англ. park, лат. parricus — відгороджене місце) ділянка землі для прогулянок, відпочинку, гри з природною або посадженою рослинністю, алеями, водоймами тощо Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. парк — див. САД; (зоологічний) зоопарк, звіринець; (транспортних машин) депо. Словник синонімів Караванського
  4. парк — ПАРК (великий сад, гай, призначений для прогулянок), СКВЕР, САД, ЛІСОПА́РК (спеціально обладнаний приміський ліс). Позад височенного білого муру густо стовпилися дерева старезного парку (Ю. Смолич); На околиці села молодий сквер (О. Словник синонімів української мови
  5. парк — ПАРК, у, ч. 1. Великий сад або гай для прогулянок з алеями, квітниками, а також звичайно з обладнанням для відпочинку і розваг. Двір Княжевича, особливо парк – наче перенесено з південного берега (М. Словник української мови у 20 томах
  6. парк — парк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. парк — Гай, гайочок, гайок, гаїна Словник чужослів Павло Штепа
  8. парк — -у, ч. 1》 Великий сад або гай для прогулянок з алеями, квітниками, а також звичайно з обладнанням для відпочинку і розваг. || Великий сад спеціального призначення, звичайно відкритий для відвідувачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. парк — Парк, -ку, в -ку; па́рки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. парк — ПАРК, у, ч. 1. Великий сад або гай для прогулянок з алеями, квітниками, а також звичайно з обладнанням для відпочинку і розваг. Двір Княжевича, особливо парк — наче перенесено з південного берега (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. парк — Назва, запроваджена у франц. садівничому мистецтві XVII-XVIII ст. для означення природних частин впорядкованих садів; пізніше прийнялася щодо ландшафтних садів у Англії, далі по цілій Європі; різновиди: садибні, національні, публічні (міські, курортні) п. Універсальний словник-енциклопедія
  12. парк — (англ. park, від лат. parricus – відгороджене місце) 1. Упорядкована ділянка з природними або штучними зеленими насадженнями, алеями, водоймами. 2. Сукупність рухомого складу (вагонів, автомашин тощо) різних видів транспорту. Словник іншомовних слів Мельничука