поребрик

1. Орнаментальний візерунок, утворений рядком цеглин, поставлених на тичок або ложок під кутом до зовнішньої поверхні стіни тощо. Широко застосовувався в архітектурі Київської Русі і Московії.

2. Невисока мурована огорожа хідника з боку проїзної частини дороги.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поребрик — ПОРЕ́БРИК, а, ч., буд. Елемент архітектурного оздоблення стін. Стародавні майстри [на фасадах Софії Київської] окреслили всі уступи ніш, арок яскравою червоною фарбою орнаменти з торців цегли, поребрики та інші елементи архітектурного декору (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. поребрик — -а, ч. Ряд цеглин, укладених під кутом до зовнішньої поверхні стіни. Великий тлумачний словник сучасної мови