поребрик
ПОРЕ́БРИК, а, ч., буд.
Елемент архітектурного оздоблення стін.
Стародавні майстри [на фасадах Софії Київської] окреслили всі уступи ніш, арок яскравою червоною фарбою орнаменти з торців цегли, поребрики та інші елементи архітектурного декору (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поребрик — -а, ч. Ряд цеглин, укладених під кутом до зовнішньої поверхні стіни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поребрик — 1. Орнаментальний візерунок, утворений рядком цеглин, поставлених на тичок або ложок під кутом до зовнішньої поверхні стіни тощо. Широко застосовувався в архітектурі Київської Русі і Московії. 2. Невисока мурована огорожа хідника з боку проїзної частини дороги. Архітектура і монументальне мистецтво