1. Архітектура і монументальне мистецтво

проща

Християнська каплиця, збудована на початку шляху, де родичі й близькі прощались з подорожніми, мандрівниками і благословляли їх в дорогу.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проща — про́ща іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. проща — Богомілля, піліґримство; (гріхів) прощення, відпущення. Словник синонімів Караванського
  3. проща — -і, ж. 1》 Богомілля, паломництво. 2》 Відпущення гріхів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проща — ПРО́ЩА, і, ж., заст. 1. Богомілля, паломництво. Пішла баба у Київ на прощу Богу помолитися (із журн.); Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. проща — БОГОМІ́ЛЛЯ (ходіння по святих місцях), ПРО́ЩА, ПАЛО́МНИЦТВО, ПІЛІГРИ́МСТВО книжн., заст. (мандрівка по святих місцях, нерідко досить віддалених). — От що, дітки! Приїздять до нас у гості сорочинські дядько й дядина. Словник синонімів української мови
  6. проща — Про́ща, -щі, -щі, -щею; про́щі, прощ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. проща — Проща, -щі ж. 1) Прощеніе, отпущеніе грѣховъ. Шух. І. 38. За бідного прощу будеш мати. Камен. у. 2) Богомолье. Шевч. 79. На прощу ходили, у Києві були, каже. МВ. І. Їхали з усею сем'єю на прощу до якого манастиря да молились Богу. К. ЧР. 51. Словник української мови Грінченка