проща
Християнська каплиця, збудована на початку шляху, де родичі й близькі прощались з подорожніми, мандрівниками і благословляли їх в дорогу.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проща — про́ща іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проща — Богомілля, піліґримство; (гріхів) прощення, відпущення. Словник синонімів Караванського
- проща — -і, ж. 1》 Богомілля, паломництво. 2》 Відпущення гріхів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проща — ПРО́ЩА, і, ж., заст. 1. Богомілля, паломництво. Пішла баба у Київ на прощу Богу помолитися (із журн.); Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі (Т. Словник української мови у 20 томах
- проща — БОГОМІ́ЛЛЯ (ходіння по святих місцях), ПРО́ЩА, ПАЛО́МНИЦТВО, ПІЛІГРИ́МСТВО книжн., заст. (мандрівка по святих місцях, нерідко досить віддалених). — От що, дітки! Приїздять до нас у гості сорочинські дядько й дядина. Словник синонімів української мови
- проща — Про́ща, -щі, -щі, -щею; про́щі, прощ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проща — Проща, -щі ж. 1) Прощеніе, отпущеніе грѣховъ. Шух. І. 38. За бідного прощу будеш мати. Камен. у. 2) Богомолье. Шевч. 79. На прощу ходили, у Києві були, каже. МВ. І. Їхали з усею сем'єю на прощу до якого манастиря да молились Богу. К. ЧР. 51. Словник української мови Грінченка