святилище

Місце для здійснення релігійних обрядів, яке вважалося місцеперебуванням божества; споруда культового призначення.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святилище — СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с. 1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (з наук.-попул. літ.). 2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Словник української мови у 20 томах
  2. святилище — [св'атилиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  3. святилище — Те саме, що вівтар Словник церковно-обрядової термінології
  4. святилище — -а, с. 1》 заст. Храм. 2》 перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. святилище — СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с. 1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 148). 2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Словник української мови в 11 томах
  6. святилище — СВЯТИ́НЯ (місце релігійного поклоніння), СВЯТИ́ЛИЩЕ, ХРАМ, ХРАМИНА. Словник синонімів української мови
  7. святилище — святи́лище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови