1. Словник української мови в 11 томах

святилище

СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с.

1. заст. Храм.

Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 148).

2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності.

Він готовий був роками не виходити з стін цього святилища [художньої школи], аби малювати по-справжньому, аби зуміти передати на полотні все те, що жило в душі, що не давало спокою (Збан., Сеспель, 1961, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святилище — святи́лище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. святилище — Те саме, що вівтар Словник церковно-обрядової термінології
  3. святилище — [св'атилиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  4. святилище — -а, с. 1》 заст. Храм. 2》 перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. святилище — СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с. 1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (з наук.-попул. літ.). 2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Словник української мови у 20 томах
  6. святилище — СВЯТИ́НЯ (місце релігійного поклоніння), СВЯТИ́ЛИЩЕ, ХРАМ, ХРАМИНА. Словник синонімів української мови
  7. святилище — Місце для здійснення релігійних обрядів, яке вважалося місцеперебуванням божества; споруда культового призначення. Архітектура і монументальне мистецтво