1. Словник української мови у 20 томах

святилище

СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с.

1. заст. Храм.

Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності.

Він готовий був роками не виходити з стін цього святилища [художньої школи], аби малювати по-справжньому, аби зуміти передати на полотні все те, що жило в душі, що не давало спокою (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святилище — святи́лище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. святилище — Те саме, що вівтар Словник церковно-обрядової термінології
  3. святилище — [св'атилиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  4. святилище — -а, с. 1》 заст. Храм. 2》 перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. святилище — СВЯТИ́НЯ (місце релігійного поклоніння), СВЯТИ́ЛИЩЕ, ХРАМ, ХРАМИНА. Словник синонімів української мови
  6. святилище — СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с. 1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 148). 2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Словник української мови в 11 томах
  7. святилище — Місце для здійснення релігійних обрядів, яке вважалося місцеперебуванням божества; споруда культового призначення. Архітектура і монументальне мистецтво