святий

СВЯТИ́Й, поет. СВЯТ, а́, е́.

1. Пов'язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою.

Архімандрит Сам на горі править, Святого Бога просить, хвалить, Щоб дав їм мудрості дознати, Гетьмана доброго обрати (Т. Шевченко);

[Корж:] Хто буде боронить наш замучений край, нашу святу віру? (С. Васильченко);

Громада розступається, старий християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Леся Українка);

// Перейнятий божественною силою.

Мудрих та святих речей [проповідника] зібралися послухати правовіри (М. Коцюбинський);

// Уживається як постійний епітет до слів, пов'язаних із місцями або предметами релігійного поклоніння.

Трістане! в тебе є гріхи, великі, непростимі. На їх навряд чи проща є в святім Єрусалимі (Леся Українка);

Кривульками в'ється біла дорога з монастиря святого у грішний світ (М. Коцюбинський);

Недалеко від яру, де була колись свята криничка, стоїть лісова сторожка (М. Стельмах);

– Колись баба Улита, ота, Йосипе, що на Афон ходила, приносила із святої гори якогось зілля (Григорій Тютюнник);

// Освячений.

Хоч крізь сон подивлюся На ту Україну, Де ходили гайдамаки З святими ножами, – На ті шляхи, що я міряв Малими ногами (Т. Шевченко);

З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою (О. Довженко);

// (тільки свят – повторюване) у знач. виг. Уживається при вираженні переляку, подиву, обурення.

[Наталка:] Чого ви лякаєтесь, мамо? Се Петро. [Терпилиха:] Свят, свят, свят! Відкіль він взявся? Се мара! (І. Котляревський);

– Свят, свят, свят... Опам'ятайся. Мені на пошту треба йти (М. Коцюбинський);

Свят, свят, невже це Данило? Звідки ж він міг узятися? (М. Стельмах).

2. Який, за християнською релігією, провів життя в служінні Богові й якого після смерті церква визнала небесним заступником віруючих.

Хто благає матір Божу, Хто святих Петра і Павла, Я ж одну благаю тільки – Сонце ясне, любку гожу: Будь до мене прихильніша (Леся Українка);

Бараболя пропустив підполковника повз себе, крадькома тричі перехрестився на святого Миколу і погасив світло (М. Стельмах);

// Праведний, непорочний, угодний Богові.

[Матушка гуменя:] Оцю молоду дівчину за її святі заміри та богоугодні діла маємо ми покрити чернечою рясою (Панас Мирний);

– До Лісовського треба піти. Він добре знав Чорнокнижного, а той, якщо захоче, законом за одне й те саме і голову зітне, і святим праведником зробить (М. Стельмах);

// у знач. ім. святі́, ти́х, мн. (одн. святи́й, то́го, ч.; свята́, то́ї, ж.) Люди, які все життя присвятили служінню богові й після смерті визнані церквою небесними заступниками віруючих.

Нехай Бог вам помагає! Піду помолюся Усім святим у Києві, Та й знову вернуся В вашу хату, як приймете (Т. Шевченко);

З кутка виглядав невеличкий образ – не знать святого, чи святої, бо на йому малюнок потемнів (Панас Мирний);

* У порівн. Онися ввійшла в світлицю, згорнувши руки, неначе свята (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. ім. святі́, ти́х, мн. Те саме, що іко́ни (див. іко́на).

Капличка .. проста .. Чорна вода у зрубі, в якій купають блиск свій воскові свічі, святі, що пахнуть олійною фарбою, липкий чорний поміст (М. Коцюбинський);

Входе [входить] в хату [Трьомсин], роздивився, На святих перехрестився, Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура).

3. Уживається як постійний епітет до свят, визначених християнською релігією.

Коли діждалася [мати] в хаті молока, стала щедро, незважаючи на святий піст, відпоювати сина скоромним, беручи весь гріх на себе (О. Гончар);

Нема в їх [дітей] ні забавок, ані іграшок дитячих, нема й одежинки про святий празник (Марко Вовчок);

Прикази арештувати мене .. відновляються в належний спосіб об різдві святому (Леся Українка).

4. перен. Морально чистий, благородний, бездоганний у житті, поведінці тощо.

Прийде лист від нього, Отой малий трикутник саморобний, Що дожидали їх усі дружини, І сестри всі, і матері святі За тих часів по всій землі радянській (М. Рильський);

– Та що ви йому допит влаштували? .. Не святий і він! До всіх добрим не будеш (О. Гончар);

// Не винний у чому-небудь, перед кимсь; безгрішний.

На Прокопа як зверху подивиться – Кругом святий! І чорту ні за що і нігтем зачепиться (Л. Боровиковський);

– Левко – душа свята! Я, батюшка, .. я витяг у батька все (Г. Квітка-Основ'яненко);

// у знач. ім. святи́й, то́го, ч.; свята́, то́ї, ж. Людина, яка не винна ні в чому, ні перед ким.

Родилась [княжна] на світ жить, любить, Сіять господнею красою, Витать над грішними святою І всякому добро творить (Т. Шевченко);

– Виходить, у мене є багато слабостей, і виходить, що я не святий і, може, навіть гірший за інших (Григорій Тютюнник);

Не удавай святої з себе, не обдурить мене нічим, ні синім поглядом, як небо, ні личком ангельським твоїм (В. Сосюра);

// Чистий, благородний.

Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі .. Могутнім акордом лунає та свята віра в Франковому вірші “Каменярі” (М. Коцюбинський);

Своє чуття неохололе Несла захованим, святим, Гарячим серцем (А. Малишко);

// Який виражає чистоту, благородство (про очі, обличчя і т. ін.).

[Річард:] Нехай не вабить грішная краса твоїх святих очей (Леся Українка);

Чоло в неї випукле, чорні очі одночасно святі і гріховні (М. Стельмах);

// Освячений високою метою.

[Лицар (з найнижчого уступа скелі):] Святий цей запал, а проте даремний (Леся Українка);

Хай квітне злагода і праця На всіх полях, у всіх серцях, Щоб у труді святім змагаться, А не в загарбницьких боях! (М. Рильський);

// Особливо почесний.

Святий обов'язок.

5. Який глибоко шанують; дорогий, заповітний.

Ну, невже вся моя робота, всі мої пориви серця, думки, надії, все, все, що святе для мене – один дим... (Панас Мирний);

Є хіба святіше слово – мати? Чи людина ще рідніш бува? (Я. Шпорта);

Вони йшли навпростець, прокладаючи через жито широку дорогу, топчучи святий хліб (П. Кочура);

Мене ще й досі владно кличе моїх степів свята трава, така і рідна і пахуча (В. Сосюра);

// у знач. ім. святе́, то́го, с. Те, що глибоко шанують.

Багато святого в садибах Полтави Для чистих юнацьких сердець (М. Нагнибіда);

// Непорушний, непохитний.

Бачиш – руський з тобою, башкир і таджик, Друзі, браття твої, громоносна лавина. Свят союз наш, народ непоборен повік, Нездоланна повік його сила левина (М. Рильський);

// Якого мають дотримуватися всі, обов'язковий для всіх.

Тарас вийшов наперед: – Ти хочеш, мабуть, щоб ми не поважали першого святого закону товариства, покинули б братів своїх на те, щоб з них живцем зідрали шкуру, щоб четвертували козацьке тіло (О. Довженко);

Усіх їх Вася знав на імена, новакам розповідав про них зворушливі легенди, і хай би спробував хто висловитись про його товаришів без належної пошани! Це були святі традиції його роти, його честь, його слава (О. Гончар);

// Звичний, природний, особливо бажаний.

Минала хвилева небезпека – і знову святий спокій (Г. Хоткевич);

Ти [людино] скрізь .. Ти бичуєш святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс, брудниш повітря пилом та димом (М. Коцюбинський).

Дари́ Христо́ві <�Святі́ Дари́> див. дар;

І́стинна (свята́, су́ща, чи́ста, чисті́сінька, щи́ра, су́та) пра́вда див. пра́вда;

Отці́ це́ркви; Святі́ отці́ див. оте́ць;

Свята́ вече́ря див. вече́ря;

Свята́ вода́ див. вода́;

Свята́ непра́вда див. непра́вда;

Святе́ Письмо́ див. письмо́;

Святи́й Дух див. дух;

Святі́ місця́ див. мі́сце.△ Вогні́ свято́го Е́льма див. вого́нь;

Та́нець свято́го Ві́та див. та́не́ць.

◇ Бага́тий (Святи́й) ве́чір див. ве́чір;

Бог (рідко Біг, Госпо́дь) [його́ (їх, тебе́ і т. ін.)] [святи́й] зна́є (зна, ві́дає, ві́да) див. Бог;

Го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й) див. го́лий;

Госпо́дь (святи́й, хто і т. ін.) [його́] розбере́ див. Госпо́дь;

Дава́ти / да́ти чи́сту годи́ну (чи́стий, святи́й спо́кій (по́кій)) див. дава́ти;

Заклина́ти Бо́гом (усі́м святи́м [на сві́ті]) див. заклина́ти;

Заміня́ти [святи́й] хліб див. заміня́ти²;

Неха́й (хай) мене́ [свята́] земля́ при́йме див. земля́;

Обміня́ти (обміни́ти) хліб [святи́й] див. обмі́нювати;

От (ось) [тобі́ (вам)] хрест [святи́й] див. хрест;

Поби́й мене́ [святи́й] хрест (грім, Бо́же і т. ін.) див. поби́ти;

Поби́ла б мене́ свята́ земля́ див. земля́;

Попира́ти все святе́ див. попира́ти²;

Свята́ наї́вність (простота́) див. наї́вність;

(1) Свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без дод., книжн.:

а) що-небудь найдорожче, найзаповітніше.

Історія – це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко);

– Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю – це святая святих! (Р. Іваничук);

Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук);

б) щось неприступне для непосвячених.

Святая святих людського організму – серце – стало підвладним мудрим рукам лікаря (із журн.);

в) місце, доступне, відкрите для небагатьох.

Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих – пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак);

Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар);

У нього ключі від зерносховища, де святе святих – насіннєвий фонд (з газ.);

А от і знамените передвір'я до святого святих – приймальна зала пана президента Об'єднаного Банку (В. Винниченко);

Святе́ ді́ло див. ді́ло;

Святи́й Бо́же! див. Бог;

(2) Святи́й [його́] зна́є – невідомо; ніхто не знає.

Отаке-то на сім світі Роблять людям люде [люди]! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить... А за віщо? Святий знає (Т. Шевченко);

Став і насеред церкви – стою. Постояв трохи – дрімається, далі все дужче та дужче. Святий його знає, чого воно так мені (А. Тесленко);

(3) Святи́й та бо́жий, ірон. – удавано тихий та добрий; нещирий, лукавий.

– Залічивши себе до бабів, Явдоха в свято або в неділю і за холодну воду не візьметься: така б то вона свята та божа (О. Кониський);

Він переморгується із братом: морг – і знову хреститься... “Ах ти ж, – думаю, – гад, он який ти святий та божий!”.. (Григорій Тютюнник);

Дарма, що темпераменту їй [Тетяні Ничипорівні] бракувало, замах на родинне – родинне! – життя її оскаженив. – Ах, подлянка! – скрикнула вона. – А перед людьми яке святе та боже! (В. Підмогильний).