святий
святи́й
поет. свят, -а, -е.
1》 Пов'язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою.
|| Перейнятий божественною силою.
|| Уживається як постійний епітет до слів, пов'язаних із місцями або предметами релігійного поклоніння.
|| Освячений.
|| (тільки свят – повторюване) у знач. виг. Уживається при вираженні переляку, подиву, обурення. Святе Письмо. Святий Дух.
Святі місця — місця, які користуються особливою пошаною віруючих і куди ходять на прощу.
Святий Боже! у знач. виг., заст. — уживається для вираження переляку, здивування, захоплення, радості і т. ін.
2》 Який, за християнською релігією, провів життя у служінні Богові та якого після смерті церква визнала небесним заступником віруючих.
|| Праведний, непорочний, угодний Богові.
|| у знач. ім. святі, -тих, мн. (одн. святий, -того, ч.; свята, -тої, ж.). Люди, які все життя присвятили служінню Богові й після смерті визнані церквою небесними заступниками віруючих.
|| у знач. ім. святі, -тих, мн. Те саме, що ікони (див. ікона). Житія святих.
3》 Стос. до Великодня.
|| Уживається як постійний епітет до свят, визначених християнською релігією. Свята вечеря. Святий вечір.
4》 перен. Морально чистий, благородний, бездоганний у житті, поведінці тощо.
|| Не винний у чому-небудь, перед кимсь; безгрішний.
|| у знач. ім. святий, -того, ч.; свята, -тої, ж. Людина, яка не винна ні в чому, ні перед ким.
|| Чистий, благородний.
|| Який виражає чистоту, благородство (про очі, обличчя і т. ін.).
|| Освячений високою метою.
|| Особливо почесний. Святий обов'язок. Свята правда.
Свята справа — а) добра, потрібна, корисна справа; б) добре, прекрасно.
Свята наївність — простодушна, нехитра, наївна людина.
5》 Якого глибоко шанують; дорогий, заповітний.
|| у знач. ім. святе, -того, с. Те, що глибоко шанують.
|| Непорушний, непохитний.
|| Якого мають дотримуватися всі, обов'язковий для всіх.
|| Звичний, природний, особливо бажаний.
Святая святих — а) щось таємне, неприступне для непосвячених; б) щось недоторканне.
Значення в інших словниках
- святий — 1. (який позбавлений гріхів) праведний, безгрішний, преподобний; 2. в знач. ім. праведник, угодник, святець. Словник синонімів Полюги
- святий — святи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- святий — Праведний, преподобний, непорочний, безгрішний, морально чистий <�бездоганний>; (дар) Божий, божественний, священний, сакраментальний; (- мету) заповітний; (- воду) освячений; (піст) великодній; (обов'язок) високий, почесний; (- діло) правий... Словник синонімів Караванського
- святий — [св'атий] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- святий — СВЯТИ́Й, поет. СВЯТ, а́, е́. 1. Пов'язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою. Архімандрит Сам на горі править, Святого Бога просить, хвалить, Щоб дав їм мудрості дознати, Гетьмана доброго обрати (Т. Словник української мови у 20 томах
- святий — святи́й 1. святий ◊ на святого ні́ґди (ні́кди) → ніґди ◊ святе́ деревце́ → деревце ◊ святе́ ніщо → ніщо ◊ Святи́й Ве́чір (Світи́й Ве́чір) = Свят-ве́чір: На Світий Вечір сідаїму ду вичері всі, щу є в хаті. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- святий — І між святими суперечка буває. І в найзгідливішій сімі буває сварка. І святий Боже не поможе. І молитва нічого не поможе. І святий на святого в небі скривиться. І між добрими людьми буває непорозуміння. На що святим знати, хто іде до хати. Приповідки або українсько-народня філософія
- Святий — див. Бог Словник синонімів Вусика
- святий — го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там!... Фразеологічний словник української мови
- святий — ВИСО́КИЙ (спрямований на здійснення величної мети), БЛАГОРО́ДНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ, СВЯТИ́Й, СВЯЩЕ́ННИЙ. Смерть його (Мічуріна) відгукнулась у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Словник синонімів української мови
- святий — Святи́й, -та́, -те́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- святий — СВЯТИ́Й, поет. СВЯТ, а́, е́. 1. Пов’язаний з релігією, богом, наділений божественною силою. Архімандрит Сам на горі править, Святого бога просить, хвалить, Щоб дав їм мудрості дознати, Гетьмана доброго обрати (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- святий — Святий, -а, -е Святой. Хліб святий. МВ. (О. 1862. III. 52). нехай мене святий хрест побє! — божба. Левиц. І. 413. Свята присяга перед тобою, що-сь присягався передо мною. Чуб. V. 374. — вечір. = свят-вечір, — неділя. Свѣтлое воскресенье. Словник української мови Грінченка