святий

ВИСО́КИЙ (спрямований на здійснення величної мети), БЛАГОРО́ДНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ, СВЯТИ́Й, СВЯЩЕ́ННИЙ. Смерть його (Мічуріна) відгукнулась у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Довженко); Павло Грабовський є одним із тих кращих представників демократичної інтелігенції, які в умовах царського ладу гинули за благородні, високі ідеї, йшли на каторгу, на заслання (з підручника); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (П. Воронько); (Лицар (з найнижчого уступу скелі):) Святий цей запал, а проте даремний (Леся Українка); Привіт Болгарії, що пута вікові В священній боротьбі розбила вщент, навіки (М. Рильський).

ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙ рідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., СВЯЩЕ́ННИЙ підсил., СВЯТИ́Й підсил. Хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Кожен бачив.. молодую молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши таки дощенту усе дороге та любе (Марко Вовчок); Тут, надворі, я зараз почувався вільніше, мене ніщо не сковувало, я був наодинці з собою, й мені була рідна й дорога моя воля (Є. Гуцало); Перечитуючи знову заповітний лист, вона ніби торкнулась серцем джерела, яке виповнило його по вінце дивним почуттям (Н. Рибак); — Кожда громада має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами (І. Франко); Тася заздрила подругам, знайомим, усім людям, для яких слово "мати" було священним (Л. Дмитерко); Є хіба святіше слово — мати? Чи людина, що рідніш бува? (Я. Шпорта).

НЕВИ́ННИЙ (про людину, а також із сл. душа, серце і т. ін. — який не має за собою аморальних учинків, помислів), ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, НЕГРІ́ШНИЙ рідше, СВЯТИ́Й підсил., БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст., ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙ заст., поет. підсил., ПРЕЧИ́СТИЙ заст., поет. підсил.; НЕЗІПСО́ВАНИЙ, НЕЗІПСУ́ТИЙ розм. (який не піддався поганим впливам); ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (перев. про дітей, молодих людей та жінок). Не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (М. Коцюбинський); (Роман:) Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (М. Кропивницький); Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученьками силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Панас Мирний); Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! (Т. Шевченко); На Прокопа як зверху подивиться — Кругом святий! (Л. Боровиковський); Він уже не сам на світі, йому довірилася ця чиста й незіпсована душа (П. Загребельний); На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (І. Ле). — Пор. 1. че́сний.

СВЯТИ́Й (який, за християнською релігією, провів життя в служінні Богові), ПРЕСВЯТИ́Й підсил., ТРИСВЯТИ́Й підсил., ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст. (який не зробив нічого супроти релігійної моралі). — Прочитай мені.. про святу Варвару (І. Нечуй-Левицький); Все шепоче (тітка): — Пресвята Богородице, велика помошнице! Святий Миколо-угоднику, скорий помошнику. Святії апостоли, станьте на помочі (Г.Хоткевич); — Чому ж поліція не захищає праведних християн? (Ю. Бедзик); (Двоє молодих християн наближаються до Руфіна і вклоняються) (1-ий:) Благослови нас, брате преподобний (Леся Українка).

СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). — Що ж воно там пишеться?.. — Пишеться, як святих мучили за християнську віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях (І. Нечуй-Левицький); В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (О. Донченко); — Тепер я й сам не відаю, куди належу: чи до грішних, а чи до праведних (М. Ю. Тарновський); Постав хіба свічку перед Серафимом-угодником (А. Тесленко).