святий

Значення в інших словниках

1. святий — 1. (який позбавлений гріхів) праведний, безгрішний, преподобний; 2. в знач. ім. праведник, угодник, святець. Словник синонімів Полюги
2. святий — святи́й прикметник Орфографічний словник української мови
3. святий — Праведний, преподобний, непорочний, безгрішний, морально чистий <�бездоганний>; (дар) Божий, божественний, священний, сакраментальний; (- мету) заповітний; (- воду) освячений; (піст) великодній; (обов'язок) високий, почесний; (- діло) правий... Словник синонімів Караванського
4. святий — поет. свят, -а, -е. 1》 Пов'язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою. || Перейнятий божественною силою. || Уживається як постійний епітет до слів, пов'язаних із місцями або предметами релігійного поклоніння. || Освячений. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. святий — СВЯТИ́Й, поет. СВЯТ, а́, е́. 1. Пов'язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою. Архімандрит Сам на горі править, Святого Бога просить, хвалить, Щоб дав їм мудрості дознати, Гетьмана доброго обрати (Т. Словник української мови у 20 томах
6. святий — святи́й 1. святий ◊ на святого ні́ґди (ні́кди) → ніґди ◊ святе́ деревце́ → деревце ◊ святе́ ніщо → ніщо ◊ Святи́й Ве́чір (Світи́й Ве́чір) = Свят-ве́чір: На Світий Вечір сідаїму ду вичері всі, щу є в хаті. Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. святий — І між святими суперечка буває. І в найзгідливішій сімі буває сварка. І святий Боже не поможе. І молитва нічого не поможе. І святий на святого в небі скривиться. І між добрими людьми буває непорозуміння. На що святим знати, хто іде до хати. Приповідки або українсько-народня філософія
8. Святий — див. Бог Словник синонімів Вусика
9. святий — го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там!... Фразеологічний словник української мови
10. святий — ВИСО́КИЙ (спрямований на здійснення величної мети), БЛАГОРО́ДНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ, СВЯТИ́Й, СВЯЩЕ́ННИЙ. Смерть його (Мічуріна) відгукнулась у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Словник синонімів української мови
11. святий — Святи́й, -та́, -те́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. святий — СВЯТИ́Й, поет. СВЯТ, а́, е́. 1. Пов’язаний з релігією, богом, наділений божественною силою. Архімандрит Сам на горі править, Святого бога просить, хвалить, Щоб дав їм мудрості дознати, Гетьмана доброго обрати (Шевч. Словник української мови в 11 томах
13. святий — Святий, -а, -е Святой. Хліб святий. МВ. (О. 1862. III. 52). нехай мене святий хрест побє! — божба. Левиц. І. 413. Свята присяга перед тобою, що-сь присягався передо мною. Чуб. V. 374. — вечір. = свят-вечір, — неділя. Свѣтлое воскресенье. Словник української мови Грінченка