синагога

(грец. — збори)

Іудаїстська культова споруда, що ставала центром релігійного і громадського життя єврейської громади. Існувала двох типів:

а) всі приміщення знаходилися у цілісному компактному обсязі;

б) молитовний зал суттєво виділявся від інших приміщень, які оточували його з кількох боків. По периметру молитовного зала знаходилися лави для віруючих, в центрі — підвищення зі сходами, з якого читалися священні тексти, на стіні, орієнтованій на Єрусалим — "Ковчег Завіту" із сувоями Тори.

Фасади синагоги вирішувались звичайно із застосуванням форм східного і романського зодчества.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синагога — СИНАГО́ГА, и, ж. 1. Молитовний будинок, храм у євреїв. У синагогу Зайшла [мати] благать благого бога, Щоб син її найшовсь (Т. Шевченко); Проти нас була синагога, і звідти ще зрання нісся такий лемент, що годі було всидіти в хаті (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  2. синагога — [сиенагога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
  3. синагога — див. ХРАМ. Словник синонімів Караванського
  4. синагога — -и, ж. 1》 Молитовний будинок, храм у іудеїв. 2》 Релігійна єврейська громада. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. синагога — СИНАГО́ГА, и, ж. 1. Молитовний будинок, храм у євреїв. У синагогу Зайшла [мати] благать благого бога, Щоб син її найшовсь (Шевч., II, 1963, 369); Проти нас була синагога, і звідти ще зрання нісся такий лемент, що годі було всидіти в хаті (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. синагога — Сакральна споруда, центр релігійного і суспільного життя євреїв; місце молитов, вивчення Тори; від середньовіччя місце перебування керівників громади й рабинського суду. Універсальний словник-енциклопедія
  7. синагога — синаго́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. синагога — Синаго́га, -ги, -зі; -го́ги, -го́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)