синагога
СИНАГО́ГА, и, ж.
1. Молитовний будинок, храм у євреїв.
У синагогу Зайшла [мати] благать благого бога, Щоб син її найшовсь (Шевч., II, 1963, 369);
Проти нас була синагога, і звідти ще зрання нісся такий лемент, що годі було всидіти в хаті (Досв., Вибр., 1959, 56);
Полонених акторів відвели до міста і вкинули до льоху під старовинною синагогою (Смолич, Театр.., 1940, 153).
2. Релігійна єврейська громада.
Коли населення з Палестини розселилось по багатьох країнах, виникла нова форма єврейської релігійної громади — синагога (Наука.., 2, 1960, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синагога — синаго́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- синагога — див. ХРАМ. Словник синонімів Караванського
- синагога — [сиенагога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
- синагога — -и, ж. 1》 Молитовний будинок, храм у іудеїв. 2》 Релігійна єврейська громада. Великий тлумачний словник сучасної мови
- синагога — СИНАГО́ГА, и, ж. 1. Молитовний будинок, храм у євреїв. У синагогу Зайшла [мати] благать благого бога, Щоб син її найшовсь (Т. Шевченко); Проти нас була синагога, і звідти ще зрання нісся такий лемент, що годі було всидіти в хаті (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
- синагога — Сакральна споруда, центр релігійного і суспільного життя євреїв; місце молитов, вивчення Тори; від середньовіччя місце перебування керівників громади й рабинського суду. Універсальний словник-енциклопедія
- синагога — Синаго́га, -ги, -зі; -го́ги, -го́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- синагога — (грец. — збори) Іудаїстська культова споруда, що ставала центром релігійного і громадського життя єврейської громади. Існувала двох типів: а) всі приміщення знаходилися у цілісному компактному обсязі... Архітектура і монументальне мистецтво