синагога

СИНАГО́ГА, и, ж.

1. Молитовний будинок, храм у євреїв.

У синагогу Зайшла [мати] благать благого бога, Щоб син її найшовсь (Т. Шевченко);

Проти нас була синагога, і звідти ще зрання нісся такий лемент, що годі було всидіти в хаті (Олесь Досвітній);

Полонених акторів відвели до міста і вкинули до льоху під старовинною синагогою (Ю. Смолич).

2. Релігійна єврейська громада.

Коли населення з Палестини розселилось по багатьох країнах, виникла нова форма єврейської релігійної громади – синагога (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синагога — [сиенагога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
  2. синагога — див. ХРАМ. Словник синонімів Караванського
  3. синагога — -и, ж. 1》 Молитовний будинок, храм у іудеїв. 2》 Релігійна єврейська громада. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синагога — СИНАГО́ГА, и, ж. 1. Молитовний будинок, храм у євреїв. У синагогу Зайшла [мати] благать благого бога, Щоб син її найшовсь (Шевч., II, 1963, 369); Проти нас була синагога, і звідти ще зрання нісся такий лемент, що годі було всидіти в хаті (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. синагога — Сакральна споруда, центр релігійного і суспільного життя євреїв; місце молитов, вивчення Тори; від середньовіччя місце перебування керівників громади й рабинського суду. Універсальний словник-енциклопедія
  6. синагога — синаго́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. синагога — Синаго́га, -ги, -зі; -го́ги, -го́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. синагога — (грец. — збори) Іудаїстська культова споруда, що ставала центром релігійного і громадського життя єврейської громади. Існувала двох типів: а) всі приміщення знаходилися у цілісному компактному обсязі... Архітектура і монументальне мистецтво