стела
(грец. — стовп)
Вертикально встановлена плита з написами, розписами або рельєфними зображеннями. В часи Античності вгорі прикрашалися, карнизами, спрощеними фронтонами, акротеріями. У якості священних споруд С. увічнювали релігійні обряди, їх ставили на честь знаменних подій в житті суспільства, споруджували як надгробні пам'ятники, вони являлися покажчиками кордонів певних державних утворень або володінь.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стела — сте́ла іменник жіночого роду плита Орфографічний словник української мови
- стела — СТЕ́ЛА, и, ж. 1. Кам'яний стовп чи плита з надписом або рельєфним зображенням, що ставиться, споруджується як надмогильний пам'ятник або на згадку про яку-небудь подію і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- стела — -и, ж. 1》 Кам'яний стовп чи плита з надписом або рельєфним зображенням, що ставиться, споруджується як надмогильний пам'ятник або на згадку про яку-небудь подію і т. ін. 2》 Центральна частина стебла й кореня вищих рослин, у якій міститься провідна система всіх осьових органів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стела — сте́ла (від грец. στήλη – стовп) 1. Вертикальна кам’яна плита чи стовп з рельєфним зображенням або написом. 2. Центральна частина стебла й кореня вищих рослин, у якій міститься провідна система всіх осьових органів. Словник іншомовних слів Мельничука
- стела — СТЕ́ЛА, и, ж. Кам’яний стовп чи плита з надписом або рельєфним зображенням, що ставиться, споруджується як надмогильний пам’ятник або на згадку про яку-небудь подію і т. ін. Словник української мови в 11 томах