1. Архітектура і монументальне мистецтво

тальвег

(нім.)

Лінія, що з'єднує самі низькі ділянки яру, балки; у широкому розумінні — дно балки або долини, сама понижена її частина, ложе між схилами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тальвег — та́львег іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тальвег — ТА́ЛЬВЕГ, у, ч., спец. 1. Середина найнижчої частини долини, балки, річища; лінія, що з'єднує ці ділянки. Верх вихідної стінки водобійного колодязя розташовують на рівні найнижчої відмітки тальвега балки (з наук. літ.). 2. Старе річище, дно річки. Словник української мови у 20 томах
  3. тальвег — -у, ч., спец. 1》 Найнижча частина долини, балки, річища; лінія, що з'єднує ці ділянки. 2》 Старе річище, дно річки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тальвег — та́львег (нім. Talweg, від Tal – долина і Weg – дорога) лінія, що сполучає найнижчі точки дна річкової долини, яру, балки тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. тальвег — РІ́ЧИЩЕ (заглиблення, яким тече річка, струмок), РУСЛО́, ЛО́ЖЕ, ПІДЛО́ЖЖЯ розм., КОРИ́ТО розм.; ТА́ЛЬВЕГ (перев. старе). Глибинні води потекли річищем, яке вивело їх до моря (М. Словник синонімів української мови
  6. тальвег — ТА́ЛЬВЕГ, у, ч., спец. 1. Найнижча частина долини, балки, річища; лінія, що з’єднує ці ділянки. Верх вихідної стінки водобійного колодязя розташовують на рівні найнижчої відмітки тальвега балки (Довідник сіль. будівельника, 1956, 92). Словник української мови в 11 томах