фортифікація

(лат. — укріплення)

Теорія і практика створення різних оборонних споруд. Завданням військово-інженерної справи являлося передовсім таке укріплення і обладнання місцевості, яке полегшувало вести бій власним підрозділам і утруднювало супротивнику. Поділяється на польову і довгочасну, остання включає створення міцних укріплень.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

фортифікація — фортифіка́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
фортифікація — ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Військова наука, що вивчає форми, засоби та способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також способи захисту від засобів ураження. – Фуль – великий теоретик і знавець фортифікації... Словник української мови у 20 томах
фортифікація — -ї, ж. 1》 Військова наука, що вивчає форми, засоби та способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також способи захисту від засобів ураження. Великий тлумачний словник сучасної мови
фортифікація — фортифіка́ція (франц. fortification, від лат. fortis – міцний та facio – роблю) 1. Військова наука, що вивчає форми, засоби й способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також способи захисту від засобів ураження. Словник іншомовних слів Мельничука
фортифікація — Група оборонних укріплень; також галузь військово- інженерної справи, яка займається їх будівництвом. Універсальний словник-енциклопедія
фортифікація — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Словник синонімів української мови
фортифікація — Фортифіка́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
фортифікація — ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Військова наука, що вивчає форми, засоби та способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також способи захисту від засобів ураження. Словник української мови в 11 томах