хор

(грец. — місце співаків)

1. Місце між середохрестям і апсидою у католицьких церквах, що було трохи підвищеним, відділялося огорожею або аркою із зображеннями розп'яття і предстоячих Богоматері та Іоанна Богослова. Воно призначалося для півчих та духовенства, для якого влаштовувалися бокові ряди сидінь. Інколи охоплювало частину головного нефа перед середохрестям. У пізніші періоди Х. розташовувався не перед вівтарною частиною, а за нею.

2. Узагальнена назва самого Х. разом з пресбітерієм.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хор — (гр. choros — юрба, збори) — 1. Колективний учасник трагедій та комедій в античному театрі, який коментує дію або виступає самостійною дійовою особою, яка уособлює голос народу або автора. Словник-довідник музичних термінів
  2. хор — Капеля, з. капелія, сов. капела, о. <�хоровий> ансамбль, співочий колектив; (пташок) спів; (голосів) п. грім; (похвал) злива, потоки; (світил) ПЛЕЯДА. Словник синонімів Караванського
  3. хор — (-у) ч.; крим.; мол. Групове статеве зґвалтування. БСРЖ, 653. Словник жарґонної лексики української мови
  4. хор — ХОР, у, ч. 1. Співочий колектив – що разом виконує вокальні твори. Ви, певне, знаєте, що в Полтаву приїздить Микола Віталійович Лисенко з своїм хором́? (Панас Мирний); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом..; хор співав партесні співи (І. Словник української мови у 20 томах
  5. хор — Співочий колектив, який виконує твір а капела або в інструментальному супроводі; види х.: чоловічий, жіночий, хлопчачий, змішаний, переважно на 4 голоси (сопрано, альт, тенор, бас). Універсальний словник-енциклопедія
  6. хор — Хор, -ру м. Хоръ. Ангельськії вся хори там ся збірают. Чуб. ІІІ. 327. Словник української мови Грінченка
  7. хор — хор – хори Мають також семантичні відмінності. Хор – співочий колектив, який разом виконує вокальні твори. Уславлений хор. Хори – відкрита галерея, балкон. Співати на хорах. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  8. хор — ХОР, у, ч. 1. Співочий колектив, шо разом виконує вокальні твори. Ви, певне, знаєте, що в Полтаву приїздить Микола Віталійович Лисенко з своїм хором́ (Мирний, V, 1955, 396); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом..; хор співав партесні співи (Н. Словник української мови в 11 томах
  9. хор — ХОР – ХОРИ Хор, -у. 1. Співочий колектив або гурт осіб, які разом виконують вокальні твори. Дарма, що це був не професіональний хор, співали-таки гарно (А. Головко). Літературне слововживання
  10. хор — (грец. χορός) 1. Співочий колектив, що виконує вокальні твори. 2. Музичний твір, призначений для колективного виконання. 3. Парні або потрійні струни у струнних інструментах. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. хор — хор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  12. хор — У, ч. Компанія. ◇ Пустити на хор — здійснити колективне зґвалтування. Пустили дівку на хор... Словник сучасного українського сленгу
  13. хор — Група осіб, яка виконує піснеспіви на богослужінні; заст. лик Словник церковно-обрядової термінології
  14. хор — ХОР (співочий колектив — виконавець вокальної музики з інструментальним супроводом або без нього), КАПЕ́ЛА, ГУРТ, КАПЕ́ЛІЯ заст.; ПІ́ВЧА (церковний). Народний хор; Академічний хор; Капела бандуристів. Словник синонімів української мови
  15. хор — -у, ч. 1》 Співочий колектив, що разом виконує вокальні твори. || Група осіб, що разом співають пісню. Одноголосий хор. Мішаний хор. 2》 перев. мн. Звучання пісні, виконуваної групою співців; звуки групового співу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  16. хор — Хор, хо́ру, в -рі; хо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)