хор

ХОР – ХОРИ

Хор, -у. 1. Співочий колектив або гурт осіб, які разом виконують вокальні твори. Дарма, що це був не професіональний хор, співали-таки гарно (А. Головко). 2. Багатоголосий вокальний музичний твір, а також його виконання; дружне звучання кількох або багатьох голосів тощо. Натхненний чарівною поезією Т.Г.Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (з журналу); Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі (Леся Українка). 3. Східна частина католицького храму, де перебувають під час відправи духівництво й церковні співаки.

Хори, хорів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (первісно для розміщення хору, музикантів). "Завтра я, може, побачу її в церкві... Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей" (І.Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

хор — хор – хори Мають також семантичні відмінності. Хор – співочий колектив, який разом виконує вокальні твори. Уславлений хор. Хори – відкрита галерея, балкон. Співати на хорах. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
хор — хор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
хор — Капеля, з. капелія, сов. капела, о. <�хоровий> ансамбль, співочий колектив; (пташок) спів; (голосів) п. грім; (похвал) злива, потоки; (світил) ПЛЕЯДА. Словник синонімів Караванського
хор — Група осіб, яка виконує піснеспіви на богослужінні; заст. лик Словник церковно-обрядової термінології
хор — (гр. choros — юрба, збори) — 1. Колективний учасник трагедій та комедій в античному театрі, який коментує дію або виступає самостійною дійовою особою, яка уособлює голос народу або автора. Словник-довідник музичних термінів
хор — ХОР, у, ч. 1. Співочий колектив – що разом виконує вокальні твори. Ви, певне, знаєте, що в Полтаву приїздить Микола Віталійович Лисенко з своїм хором́? (Панас Мирний); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом..; хор співав партесні співи (І. Словник української мови у 20 томах
хор — У, ч. Компанія. ◇ Пустити на хор — здійснити колективне зґвалтування. Пустили дівку на хор... Словник сучасного українського сленгу
хор — (-у) ч.; крим.; мол. Групове статеве зґвалтування. БСРЖ, 653. Словник жарґонної лексики української мови
хор — -у, ч. 1》 Співочий колектив, що разом виконує вокальні твори. || Група осіб, що разом співають пісню. Одноголосий хор. Мішаний хор. 2》 перев. мн. Звучання пісні, виконуваної групою співців; звуки групового співу. Великий тлумачний словник сучасної мови
хор — (грец. χορός) 1. Співочий колектив, що виконує вокальні твори. 2. Музичний твір, призначений для колективного виконання. 3. Парні або потрійні струни у струнних інструментах. Словник іншомовних слів Мельничука
хор — Співочий колектив, який виконує твір а капела або в інструментальному супроводі; види х.: чоловічий, жіночий, хлопчачий, змішаний, переважно на 4 голоси (сопрано, альт, тенор, бас). Універсальний словник-енциклопедія
хор — ХОР (співочий колектив — виконавець вокальної музики з інструментальним супроводом або без нього), КАПЕ́ЛА, ГУРТ, КАПЕ́ЛІЯ заст.; ПІ́ВЧА (церковний). Народний хор; Академічний хор; Капела бандуристів. Словник синонімів української мови
хор — Хор, хо́ру, в -рі; хо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хор — ХОР, у, ч. 1. Співочий колектив, шо разом виконує вокальні твори. Ви, певне, знаєте, що в Полтаву приїздить Микола Віталійович Лисенко з своїм хором́ (Мирний, V, 1955, 396); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом..; хор співав партесні співи (Н. Словник української мови в 11 томах
хор — (грец. — місце співаків) 1. Місце між середохрестям і апсидою у католицьких церквах, що було трохи підвищеним, відділялося огорожею або аркою із зображеннями розп'яття і предстоячих Богоматері та Іоанна Богослова. Архітектура і монументальне мистецтво
хор — Хор, -ру м. Хоръ. Ангельськії вся хори там ся збірают. Чуб. ІІІ. 327. Словник української мови Грінченка