цела

(лат. — кімната із статуєю)

Основне приміщення давньоримського храму, зал із скульптурним зображенням божества (порівн. наос1). Інколи в одному храмі знаходилося кілька Ц., присвячених різним богам.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цела — ЦЕ́ЛА, и, ж. Внутрішнє приміщення античного храму, де розміщували зображення божества. Словник української мови у 20 томах