цела
(лат. — кімната із статуєю)
Основне приміщення давньоримського храму, зал із скульптурним зображенням божества (порівн. наос1). Інколи в одному храмі знаходилося кілька Ц., присвячених різним богам.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цела — ЦЕ́ЛА, и, ж. Внутрішнє приміщення античного храму, де розміщували зображення божества. Словник української мови у 20 томах