штукатурка

Те саме, що і тиньк.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукатурка — БІЛИ́ЛА мн. (біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя), БІ́ЛЛЯ діал.; БЛЕЙВЕ́ЙС (БЛЕ́ЙВАС) заст. (свинцеві білила); ШТУКАТУ́РКА ірон. (товстий шар білил або пудри на обличчі). Словник синонімів української мови
  2. штукатурка — штукату́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. штукатурка — (аж) штукату́рка зі сте́лі си́плеться. 1. зі сл. спа́ти, прост. Міцно, навіть із хропінням. — Працював я тоді дуже важко, повертався з роботи голодний і натомлений і зразу лягав спати, а спав аж штукатурка зі стелі сипалась (З газети). 2. зі сл. Фразеологічний словник української мови
  4. штукатурка — ШТУКАТУ́РКА, и, ж. 1. Дія за знач. штукату́рити. Змусив він і наполіг на тому, щоб вести штукатурку стін, не викінчивши дому (М. Шеремет). Словник української мови у 20 томах
  5. штукатурка — Тиньк Словник чужослів Павло Штепа
  6. штукатурка — И, ж. Неприродний, перебільшений макіяж. Гарна дівчина, але ж на обличчі два кіло штукатурки! Словник сучасного українського сленгу
  7. штукатурка — (-и) ж.; мол.; жарт.-ірон. 1. Косметика. [Його очі] <...> помічають не менш привабливу щілину між ногами в шатенки, яка, витягши із сумочки каталог всілякої штукатурки, старанно його переглядає (Синопсис станіславський необов'язковий). Словник жарґонної лексики української мови
  8. штукатурка — -и, ж. 1》 Дія за знач. штукатурити. 2》 Будівельний розчин із суміші в'яжучих речовин, піску й води, яким покривають поверхню будівель, внутрішніх приміщень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. штукатурка — ШТУКАТУ́РКА, и, ж. 1. Дія за знач. штукату́рити. Змусив він і наполіг на тому, щоб вести штукатурку стін, не викінчивши дому (Шер., Дружбою.., 1954, 84). Словник української мови в 11 томах