1. Словник синонімів української мови

штукатурка

БІЛИ́ЛА мн. (біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя), БІ́ЛЛЯ діал.; БЛЕЙВЕ́ЙС (БЛЕ́ЙВАС) заст. (свинцеві білила); ШТУКАТУ́РКА ірон. (товстий шар білил або пудри на обличчі). Бажання стати святою зародилось у Софії після того, як вона відсвяткувала своє п'ятдесятиріччя і переконалась, що найкращі паризькі білила вже не закриють поморщеної шиї (О. Гончар); Щоки терли (молодиці) манією, А блейвасом і ніс, і лоб (І. Котляревський); В Балабушихи почервоніли.. вуха, а не щоки... під штукатуркою (І. Нечуй-Левицький).

ШТУКАТУ́РКА (будівельний розчин, затверділий шар такого розчину на стелі, стінах), ТИНЬК, МАЗКА розм.; ШПАРУ́НИ, ШПАРУ́НКИ (у заглибинах, тріщинах на стелі, стінах). Ручка дверей ударилась об стіну. Синіми шматками посипалась штукатурка (В. Дрозд); Перші ковші тиньку бризнули на стіни (О. Копиленко); Поламлені карнизи, побиті вікна, пошпугована мазка, облуплені стовпи — все виглядало непривітним та страшним (Панас Мирний); Дверима грюкнув (Денис) так, що аж шпаруни посипались (Б. Грінченко); Особливо зараз впадають в око трухляві будинки з обдертою шпарункою, з потрісканими стінами (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукатурка — Тиньк Словник чужослів Павло Штепа
  2. штукатурка — ШТУКАТУ́РКА, и, ж. 1. Дія за знач. штукату́рити. Змусив він і наполіг на тому, щоб вести штукатурку стін, не викінчивши дому (М. Шеремет). Словник української мови у 20 томах
  3. штукатурка — штукату́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. штукатурка — И, ж. Неприродний, перебільшений макіяж. Гарна дівчина, але ж на обличчі два кіло штукатурки! Словник сучасного українського сленгу
  5. штукатурка — (-и) ж.; мол.; жарт.-ірон. 1. Косметика. [Його очі] <...> помічають не менш привабливу щілину між ногами в шатенки, яка, витягши із сумочки каталог всілякої штукатурки, старанно його переглядає (Синопсис станіславський необов'язковий). Словник жарґонної лексики української мови
  6. штукатурка — -и, ж. 1》 Дія за знач. штукатурити. 2》 Будівельний розчин із суміші в'яжучих речовин, піску й води, яким покривають поверхню будівель, внутрішніх приміщень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. штукатурка — (аж) штукату́рка зі сте́лі си́плеться. 1. зі сл. спа́ти, прост. Міцно, навіть із хропінням. — Працював я тоді дуже важко, повертався з роботи голодний і натомлений і зразу лягав спати, а спав аж штукатурка зі стелі сипалась (З газети). 2. зі сл. Фразеологічний словник української мови
  8. штукатурка — ШТУКАТУ́РКА, и, ж. 1. Дія за знач. штукату́рити. Змусив він і наполіг на тому, щоб вести штукатурку стін, не викінчивши дому (Шер., Дружбою.., 1954, 84). Словник української мови в 11 томах
  9. штукатурка — Те саме, що і тиньк. Архітектура і монументальне мистецтво