вандрівний

Вандрівни́й, мандрівни́й. Мандрівний.

● Вандрівний учитель - учитель-консультант, який, ходячи від села до села, навчає умілого ведення господарства. Курс для пасічників устроює філія товариства для пчоловодства в Чернівцях і в окрестности в порозуміню з краєвоюрадою культури дня 2.-4. липня с.р. для пчоловодів в Старих Мамаївцях у шкільнім будинку під управою мандрівного учителя для пчільництва і практичного пасічника п. надуч[ителя] Ілі Прокоповича (Б., 1907, 67, 3); Розуміючи недостачу правительствених шкіл, позаводили за помочию громад округів і міністерства вандрівних учителів, яких є вже 70. Тоті учителі ідуть від села до села і заходять в найтемнійші закутки та учать людий всюди кращої господарки [...] І в нас на Буковині є для Українців один такий учитель, що ходить від села до села, єго настановила Рада краєвої культури (Товариш, 1908, 136)

// пол. wandrować — мандрувати; нім. wandern — подорожувати (пішки), мандрувати, переміщатися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандрівний — вандрівни́й прикметник мандрівний діал. Орфографічний словник української мови
  2. вандрівний — -а, -е, діал. Мандрівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вандрівний — ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік: усе вандрує (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. вандрівний — вандрівни́й мандрівний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вандрівний — МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙ заст., СТРА́ННИЙ (СТРА́ННІЙ) заст., ВАНДРІ́ВНИ́Й діал.; БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну (Л. Словник синонімів української мови
  6. вандрівний — ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік. Словник української мови в 11 томах
  7. вандрівний — Вандрівний, -а, -е = мандрівний. Желех. Вандро́вний чоловік: усе вандрує.... Фр. Пр. 136. Словник української мови Грінченка