вандрівний
Вандрівни́й, мандрівни́й. Мандрівний.
● Вандрівний учитель - учитель-консультант, який, ходячи від села до села, навчає умілого ведення господарства. Курс для пасічників устроює філія товариства для пчоловодства в Чернівцях і в окрестности в порозуміню з краєвоюрадою культури дня 2.-4. липня с.р. для пчоловодів в Старих Мамаївцях у шкільнім будинку під управою мандрівного учителя для пчільництва і практичного пасічника п. надуч[ителя] Ілі Прокоповича (Б., 1907, 67, 3); Розуміючи недостачу правительствених шкіл, позаводили за помочию громад округів і міністерства вандрівних учителів, яких є вже 70. Тоті учителі ідуть від села до села і заходять в найтемнійші закутки та учать людий всюди кращої господарки [...] І в нас на Буковині є для Українців один такий учитель, що ходить від села до села, єго настановила Рада краєвої культури (Товариш, 1908, 136)
// пол. wandrować — мандрувати; нім. wandern — подорожувати (пішки), мандрувати, переміщатися.
Значення в інших словниках
- вандрівний — вандрівни́й прикметник мандрівний діал. Орфографічний словник української мови
- вандрівний — -а, -е, діал. Мандрівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вандрівний — ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік: усе вандрує (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- вандрівний — вандрівни́й мандрівний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вандрівний — МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙ заст., СТРА́ННИЙ (СТРА́ННІЙ) заст., ВАНДРІ́ВНИ́Й діал.; БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну (Л. Словник синонімів української мови
- вандрівний — ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік. Словник української мови в 11 томах
- вандрівний — Вандрівний, -а, -е = мандрівний. Желех. Вандро́вний чоловік: усе вандрує.... Фр. Пр. 136. Словник української мови Грінченка