вандрівний
ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал.
Мандрівний.
Вандрівний чоловік: усе вандрує (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вандрівний — вандрівни́й прикметник мандрівний діал. Орфографічний словник української мови
- вандрівний — Вандрівни́й, мандрівни́й. Мандрівний. ● Вандрівний учитель - учитель-консультант, який, ходячи від села до села, навчає умілого ведення господарства. Українська літературна мова на Буковині
- вандрівний — -а, -е, діал. Мандрівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вандрівний — вандрівни́й мандрівний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вандрівний — МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙ заст., СТРА́ННИЙ (СТРА́ННІЙ) заст., ВАНДРІ́ВНИ́Й діал.; БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну (Л. Словник синонімів української мови
- вандрівний — ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік. Словник української мови в 11 томах
- вандрівний — Вандрівний, -а, -е = мандрівний. Желех. Вандро́вний чоловік: усе вандрує.... Фр. Пр. 136. Словник української мови Грінченка