1. Орфографічний словник української мови

вандрівний

вандрівни́й

прикметник

мандрівний

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандрівний — Вандрівни́й, мандрівни́й. Мандрівний. ● Вандрівний учитель - учитель-консультант, який, ходячи від села до села, навчає умілого ведення господарства. Українська літературна мова на Буковині
  2. вандрівний — -а, -е, діал. Мандрівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вандрівний — ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік: усе вандрує (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. вандрівний — вандрівни́й мандрівний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вандрівний — МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙ заст., СТРА́ННИЙ (СТРА́ННІЙ) заст., ВАНДРІ́ВНИ́Й діал.; БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну (Л. Словник синонімів української мови
  6. вандрівний — ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік. Словник української мови в 11 томах
  7. вандрівний — Вандрівний, -а, -е = мандрівний. Желех. Вандро́вний чоловік: усе вандрує.... Фр. Пр. 136. Словник української мови Грінченка