1. Українська літературна мова на Буковині

верва

Ве́рва. Завзяття, запал, надхнення. Добірні солісти, які, може, в опері де-не-де недописували, але в опереті були панами ситуації, врешті саля, повна гостий, підбадьорувала акторів, які грали і співали з видимим вдоволенєм і вервою (Б., 1907, 121, 3); Саля світила пусткою [...], та сей брак в амфітеатрі незразив акторів. Грали з вервою, весело, природно (Б., 1909, 79, 3)

// пол. werwa — надхнення, запал, темперамент; mówić z werwą — говорити палко, пристрасно; верва, фр. - захоплення, надпоривність, надхнення (СЧС, 86).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верва — Ве́рва: — запал, піднесення [35] — запал [26] — натхнення [41] Словник з творів Івана Франка
  2. верва — -и, ж. Захоплення, порив, натхнення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верва — ве́рва запал, завзятість (ст): Мабуть, ніколи більше не танцювала я з такою вервою! (Крушельницька) Лексикон львівський: поважно і на жарт