1. Українська літературна мова на Буковині

верем’я

Верем’я. Погода. Віддавна вже люди, що не мають іншої роботи, слідили за тим, яке верем’я товаришить великим мужам в їх подорожах (Б., 1895, 26, 3); Як ліси здалека виглядають темнійші, як звичайно, се предсказує близьке вогке верем'я[...]. Сильні вітри завше приносять зміну верем’я, они або розганяють дощові хмари, або проганяють гарну погоду. Західні вітри приносять дощ, північні остре зимно, полудневі і східні сухе і тепле верем'я (Товариш, 1908, 267-268)

// укр. діал. верем’я — погода, тепла, сонячна погода.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верем’я — ВЕРЕ́М’Я, я, с., діал. Гарна погода. Тимофій зійшов на дорогу і привітався з кумом, а відтак став вихваляти сьогоднішнє верем’я (Черемш., Вибр., 1960, 98). Словник української мови в 11 томах