верва

ве́рва

-и, ж.

Захоплення, порив, натхнення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верва — Ве́рва: — запал, піднесення [35] — запал [26] — натхнення [41] Словник з творів Івана Франка
  2. верва — Ве́рва. Завзяття, запал, надхнення. Добірні солісти, які, може, в опері де-не-де недописували, але в опереті були панами ситуації, врешті саля, повна гостий, підбадьорувала акторів, які грали і співали з видимим вдоволенєм і вервою (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. верва — ве́рва запал, завзятість (ст): Мабуть, ніколи більше не танцювала я з такою вервою! (Крушельницька) Лексикон львівський: поважно і на жарт