вивіновуванє

Вивіно́вуванє, вивіно́ванє.

1. Наділення (чимось). Просьвіта — се образованє духових сил, а не вивінóвуванє їх самим знанєм (Канюк, 1911, 86).

2. Матеріальне забезпечення (напр., обладнанням, коштами). На розвиток наших висших шкіл моє правительство буде звертати особливу увагу, як також буде дальше вести справу якнайскоршого вивінованя інститутів, а особливо клінік в нові будинки і всякі потрібні наукові средства (Б., “Престольна промова”, 1907, 68, 2)

// див. вивінувати, вивіновувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me