1. Українська літературна мова на Буковині

вирити

Ви́рити. Вигравірувати, викарбувати. В каплиц и в місті Казерта находить ся таблиця зі спіжу, на котрій в єврейскій мові виритий єзасуд на Ісуса Христа (Б., 1895, 13, 4); Адреси на дорогоціннім материялі одержав князь від 28 міст, адреса Монахови [Монако] вирита на золотій плиті (Б., 1895, 18, 4)

// пол. wyryć -1) вирити; 2) вигравірувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирити — ви́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вирити — див. виривати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. вирити — КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. Словник синонімів української мови
  5. вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти². Словник української мови в 11 томах
  6. вирити — Ви́рити см. ii. виривати. --------------- Вирити, -рю, -риш гл. Кружиться водѣ или какому либо предмету въ водѣ вокругъ центра, въ водоворотѣ. Мнж. 179. Словник української мови Грінченка