вирити
Ви́рити
см. ii. виривати.
---------------
Вирити, -рю, -риш
гл. Кружиться водѣ или какому либо предмету въ водѣ вокругъ центра, въ водоворотѣ. Мнж. 179.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вирити — ви́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вирити — Ви́рити. Вигравірувати, викарбувати. В каплиц и в місті Казерта находить ся таблиця зі спіжу, на котрій в єврейскій мові виритий єзасуд на Ісуса Христа (Б. Українська літературна мова на Буковині
- вирити — див. виривати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти². Словник української мови у 20 томах
- вирити — КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. Словник синонімів української мови
- вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти². Словник української мови в 11 томах