вирити
КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. (розпушуючи й перекидаючи шари землі). — Док.: ви́копати, ви́рити, ви́брати. Мовчки все глибше й глибше вони копали перед собою землю, і всі тупо дивилися на спід виритих ямок (П. Панч); Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Т. Шевченко); Кропиву ми викопували з корінням і складали на купу (О. Донченко); Умираючи, казав у пущі вирити під дубом два скарбці з грошима (Марко Вовчок); Сьогодні вони вибирають картоплю (А. Шиян); Щоб досягти до його (вугілля), копають глибокі колодязі (шахти) та й копаються на всі боки попід землею (Б. Грінченко).
Значення в інших словниках
- вирити — ви́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вирити — Ви́рити. Вигравірувати, викарбувати. В каплиц и в місті Казерта находить ся таблиця зі спіжу, на котрій в єврейскій мові виритий єзасуд на Ісуса Христа (Б. Українська літературна мова на Буковині
- вирити — див. виривати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти². Словник української мови у 20 томах
- вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти². Словник української мови в 11 томах
- вирити — Ви́рити см. ii. виривати. --------------- Вирити, -рю, -риш гл. Кружиться водѣ или какому либо предмету въ водѣ вокругъ центра, въ водоворотѣ. Мнж. 179. Словник української мови Грінченка